Харківська філармонія – найкраща!

Нещодавнє відкриття першої черги архітектурного комплексу Харківської обласної філармонії, про яке анонсував «День» у №147, викликало великий інтерес меломанів. Ми побували на новосіллі, яке харків’яни чекали довгих десять років! У архітектурному комплексі «Харківська філармонія» заплановано три концертні майданчики — відновлений у первісному вигляді зал Оперного театру (1200  місць), органний (600 місць) і камерний зали, а також балетний клас. Крім того, з’являються додаткові площі, що дають можливість влаштовувати масштабні виставки образотворчого мистецтва різних напрямів, технік і жанрів. Для відродження декоративного інтер’єру старого приміщення колишнього Оперного театру проведено всі підготовчі роботи і вже виділено 100 млн грн, а для закінчення робіт усього філармонійного комплексу необхідно ще понад 300 млн грн.

Орган зараз — на завершальній стадії монтажу. Основні елементи каркаса і його зовнішній вигляд, так званий фасад, вже зведено. 5 вересня будуть продовжені роботи з установки прихованих механізмів і декількох тисяч труб. Інтонування (настроювання) органа, у відповідності з особливостями приміщення та індивідуальними якостями музичного інструмента, буде завершено 28 жовтня за допомогою спеціально розробленої програми.

Про унікальну споруду «Дню» розказує директор Харківської філармонії і головний диригент Симфонічного оркестру Юрій ЯНКО.

— Як народилася ідея будівництва концертного залу в Харкові?

— У Едуарда Асадова є фраза: «Бажання — це тисячі можливостей, а небажання — це тисячі причин». Якось перед будівлею філармонії я знайшов підкову, якій понад 100 років. Вона зберігається в моєму кабінеті... Шлях до новосілля був довгим. Ще коли Арсен Аваков був губернатором Харківської області, розпочалася наша справа. Ми даємо концерти в приміщенні Успенського собору. Але існує указ Президента України звільнити всі культові споруди, тобто нам потрібно було шукати якийсь вихід із становища. Орган, який перебуває на балансі Харківської філармонії, встановлений в олтарній частині цього православного храму. Переносити його — дороге задоволення. Тому виникла ідея купівлі нового інструмента. Його поява  — ціла історія. У нас були відкриті слухання, нам писали з усього світу, проводився конкурс, де ми обирали, з ким легше працювати. Важливо, що на цій фірмі (Alexander Schuke, Потсдам, Німеччина) є хороші спеціалісти. Вони були готові надати інструмент у ті терміни, які нас влаштовували.

— Хто працював над акустикою?

— Німецькі фахівці з Берліна. Вони у нас робили заміри, протестували всі рівні залу й сказали, що акустика відмінна. Хоча деякі незначні доробки ще попереду. Наш персонал опановує цю нову акустичну систему. Щити над сценою, котрі опускаються за допомогою електромоторів, дозволяють корегувати звучання. Такого немає ніде в Україні! Ми — перші. Акустика залу за потреби змінюється упродовж 20 хвилин.

— А що ці рухомі панелі дають?

— Скажімо, орган потребує реверберації до п’яти хвилин. Коли панелі майже під стелею — це й є акустика для органа. Якщо вони, припустімо, на половині висоти органа        — то вже акустика для оркестру, бо звук одразу відбивається-повертається оркестрантам, котрі у такому разі самі себе краще чують. Тобто звук не обслуговує пустоту над сценою, а тільки ту частину залу, де є люди.

— Поясніть, у чому особливість саме цього органа?

— Наш орган — один із найкращих у країні! Його специфика у тому, що він має унікальні можливості для виконання романтичної музики. Подивіться на виносні тумби, котрі дають ті самі додаткові регістри, що дозволяють видобувати нові особливі тембри. Орган дуже великий. Має чотири мануали, тож нашому органістові доведеться освоювати інструмент після його настроювання німцями, котрі прибудуть на початку вересня і біля двох місяців працюватимуть із ним, доводячи його до робочого стану. Вперше в Україні застосовано новітню систему, здатну самостійно змінювати акустичні можливості глядацького залу залежно від жанру твору і складу виконавців!

— А яким має бути весь комплекс?

— Зараз відбувається масштабна реконструкція. Зал, який ви бачили, — це далеко не все. Поруч є інший (колись це був зал Харківської опери. — О.Г.), у котрому проведено величезну роботу: його отиньковано, над ним зведено новий дах, піднято вище сцену, споруджено балкон тощо. То буде наш основний зал на 800 місць. Це — копія залу Палацу Тюїльрі. Свого часу там виступали П.Чайковський, С. Рахманінов, співали Ф. Шаляпін і Б. Гмиря, танцювала М. Плісецька. Коли Харків був столицею УРСР, там засідав перший у державі трибунал, звідси пішов перший радіосигнал, тут уперше демонструвалося кіно, що звалося «рухомі фото на повний зріст» (у мене навіть збереглася афіша). Якби випала нагода повісити дошки всім видатним постатям, які в нас бували, то, мабуть, зал опинився б у своєрідній риб’ячій лусці.

У нас також уже є два напівлюкси й люкс для гостей. Нагорі комплексу планується студія звукозапису, оснащена за останнім словом техніки. Там сяде і оркестр, і хор, а ще будуть балетний клас та музей музичної культури на три зали. Передбачено й камерний зал на 100 місць, він же прес-центр. У фойє можна буде влаштовувати виставки, проводити бали. Наш Філармонійний комплекс заплановано таким, де буде все: концертні зали, буфет, музей, готель, бібліотека тощо. Тут кожен зможе отримати повний комплекс музичних послуг.

— Плани грандіозні. А на який термін розрахована їхня реалізація?

— Ну, якщо наш Оперний театр будували 25 років, Органний зал облаштовували десять, то про терміни мені важко сказати... Але наш проект перебуває уже в такій стадії, що його не можна зупинити! Вкладено 300      мільйонів гривень державних коштів. Гадаю, все у нас вийде добре. Президент пообіцяв, що приїде на відкриття повного комплексу філармонії.

— А квитки на ваші концерти дорогі?

— На симфонічний концерт квитки коштують від 300 гривень. Ми ще не підраховували вартість квитків у новому залі, але хороше дешевим не буває. З огляду на те, що ми — комунальне підприємство й отримуємо від держави зарплату та ще трохи коштів на комунальні послуги, то на решту ми зобов’язані заробити самі.

— І публіка збирається?

— Повний зал! Зрозумійте, чому, хоч як «годують» нас попсою, ми все одно слухаємо Бетховена, Лисенка! Тому, що ми без цього не можемо жити. Можливо, спрацьовує якийсь внутрішній захист людини, котрий у ній передбачений. І хай що б малювали на парканах, ми все одно йдемо дивитися картини Васнецова, Рєпіна та інших.

— Наразі ви задоволені результатом роботи?

— Я — диригент, котрий об’їздив майже весь світ. Мені дуже хотілося мати спеціально заглушений подіум. Мріяв, щоб віолончелісти оркестру мали пристосування, щоб вставляти шпилі, котрі б не шкодили підлозі; бажав, щоб зал був із кріслами, що відбивають звук, спеціально затвердженими німецькими акустиками; хотів, щоб у залі був справжній дубовий паркет, а не якийсь ламінат. У цьому залі — відмінне кондиціонування, вентиляція, яка має бути, тут дотримано всі міжнародні пожежні норми. Крісла ширші, ніж в інших залах. Ви звернули увагу на комфортну відстань між рядами? Вона відповідає новим міжнародним вимогам. Так, це забрало в нас певну кількість площі, насамперед з огляду на безпеку слухачів. Якщо врахувати, що цей зал — на 500 місць, а будуть іще зали на 800 і на 100, то ми зможемо за один вечір приймати близько 1500 слухачів. А для нас це не мало!