«Хочу книжку про справжню дружбу»

Новий сезон традиційних «Булгаковських збіговиськ» відкрила зустріч з українським казкарем, поетом і прозаїком Олесем Ільченком, який на початку спілкування з дітьми й батьками зізнався:

– Минулої ночі до мене прийшов привид. Справжній. Холодний піт охопив мене, я не міг зрозуміти, що то за марення. А привид мовчки показував якісь таємничі знаки. І тільки коли вже розвиднілось, я збагнув, на що він натякав. Цей привид приніс мені дві меморіальні речі, що свого часу зникли з цього будинку.

І з цими словами пан Олесь видобув із повітря старовинну чайну ложечку і дерев’яні  плечики-вішалку, дуже «київський» предмет із написом: «Ручной трудъ. Киевъ, Крещатикъ, 43»: автентичні речі з позаминулого століття. Музейники з подякою прийняли дар «від привида» (а для тих, хто в привидів не вірить, зауважимо – ложку й вішалку передав Олесю його товариш Андрій Филипович, внучатий племінник відомого поета-неокласика Павла Филиповича, репресованого в 1930-ті роки).

 Як багато дерев росте в книжковому саду Олеся Ільченко – казки, фантастичні пригоди та детектив, історії про дитинство видатних людей і розповіді про світ природи. Він – автор книжок поезій:  «Деякі сни, або Київ, якого немає», «Розмова перед тишею»; роману «Місто з химерами»; казок – «Козак, король, крук», «Таємниці старої обсерваторії», «Загадкові світи старої обсерваторії»; «Олесь Ільченко про: Леонардо да Вінчі, Карла Ліннея, Жюля Верна, Джона Рокфеллера, Лесю Українку, Вінстона Черчилля» (серія «Життя видатних дітей»); науково-популярних книжок «Наші птахи», «Риби річок і озер», «Дерева», «Бджолині родичі», «Жуки та інші поважні особи» (видавництво «Грані-Т») і багатьох інших. До речі, гостросюжетний містично-детективний роман «Місто з химерами» – про Київ і архітектора Городецького,  за опитуванням журналу «Кореспондент», було визнано кращою українською книгою 2010 року.

Олесь Ільченко прочитав свою чудову іронічну казку «Про хлопчика Ентоні, кашу і мудрого крука». Відповідаючи на запитання, повідомив, скільки років круки живуть. Автор семи поетичних збірок для дорослих, прочитав вірш «Круки з Рейтарської», схожий на акварельну замальовку, – про птахів, відомих всім знавцям старого Міста. Розповів про те, як став письменником, згадавши вплив Сетона-Томпсона (сам Олесь за першою вищою освітою – біолог). Виявилось, що на безлюдний острів він взяв би з собою твори Коцюбинського, Лесі Українки, Набокова й Шекспіра. А на прохання розповісти про улюблену книжку дитинства назвав майже невідому сучасним дітям казку Богдана Чалого та Павла Глазового «Про відважного Барвінка і Коника-Дзвоника». Добре було б перевидати її та інші казки Богдана Чалого про Барвінка (1974 року Богданові Чалому за казку «Барвінок і весна» було присуджено почесну Премію імені Г.Х. Андерсена).

Незабутній стоп-кадр вечора: всі-всі (!) діти сидять із паперовими книжками й читають. Хотілося б показати цих невіртуальних читачів тим відвідувачам, які приходять до музею в пошуках булгаковської містики. Бо саме в цих стінах «коло розпеченого кахльового дворища» – коло грубки Саардам – збиралася вечорами родина Булгакових, а в романі «Біла гвардія» –  родина Турбіних, і читали вголос улюблені книжки. Ось вона, ще невідома науці енергія магічного поля Саардам.

Все було, як раніше, – розкіш людського спілкування та чаювання з бубликами-пундиками. Усе було вперше – нові захоплюючі книжки і подорож до грубки. Дітям запропонували написати на стікерах, які книжки вони хотіли б прочитати в майбутньому. Потім записочки наклеїли на грубку в столовій, а письменник їх зібрав і отримав цілу колекцію ідей. Найцікавіші побажання: «Я хочу прочитати книжку про справжню дружбу», «Про мешканців і відвідувачів Павлівського скверу», «Я хочу прочитати про прибульця з планети Лресгмойоррр», «Я хочу книгу про всі вірші, а ще – історію України», «Про п'ятикласників та їхнє життя або подорожі», «Я хочу книжку про метеликів»... Отакі розумні діти.

Так грубка, що має назву далекого північного міста, зігріває й виховує. Нагадує дітям, як важливо для людини мати дім, тепло сімейного вогнища, друзів поруч. І улюблені книжки. Приходьте з дітьми в Музей Булгакова на «Читання коло грубки» – до київського Саардаму.