«Хрещений батько» Національної опери
АНАТОЛІЙ МОКРЕНКО: «Я ЩЕ ПОСЛУЖУ»
Як заздалегідь повідомило Анатолія Юрійовича Міністерство культури і мистецтв, договір із всемогутнім екс-керівником Національної опери України продовжено не буде. У кулуарах театру ходять уперті чутки, що немилість Мокренка, який працював у київському театрі з 1968 року (спочатку як соліст, а останні вісім років очолював колектив), не випадкова. Особливо гостро проявилися протиріччя після несподіваної смерті Анатолія Солов'яненка, члени родини якого в усіх інтерв'ю непрямим винуватцем трагедії називали директора опери. («Такий гріх на свою душу не візьму, — втомлено відбивається від нападок А.Мокренко. — У нас справді були непрості стосунки, а в Солов'яненка характер «не цукор». Я сам у минулому співак і чудово розумію психологію артистів. Вони себе з боку не бачать, адміністрацію вважають джерелом власних негараздів. Мене ганьбили несправедливо»).
Що ж до відставки, то тут А.Мокренко ніякої трагедії не вбачає. За два місяці він отримав листа від міністра культури Юрія Богуцького з попередженням, що останній контракт, укладений п'ять років тому, не буде з ним продовжено. «Шкода, я міг би ще послужити вітчизні, — впевнений екс-директор. — Але на нема і суду нема! Порину у викладання. (Я зараз у консерваторії веду клас, навчаю чотирьох студентів-баритонів). Писатиму статті. Принаймні, сидіти по-старечому на лавці не збираюся».
Своєму наступнику бажає всіляких успіхів. Відкидає нападки, що передає тому «розбите корито». Анатолій Юрійович, навпаки, впевнений, що Національна опера України нині на підйомі. Це, на його думку, підтверджують численні зарубіжні гастролі: раніше публіка йшла на імена прим і прем'єрів, а нині — на театр, причому практично на всіх спектаклях аншлаги.
Проте у славетної трупи є внутрішні проблеми, серед яких і кадрові: немає солістів середнього віку, зрілих майстрів. Запрошувати з інших театрів співаків наша опера не може собі дозволити. Вже протягом восьми років квартирна черга (50 чоловік) не рухається з місця. Зарплата маленька, її постійно затримують. Ось і виходить, що гранди сцени поступово сходять з дистанції, а молодь, ледь трохи добившись успіху, тут же намагається знайти місце потепліше. Дивлячись на нинішній склад трупи, дехто став називати Національну оперу «Оперною студією». Якщо з тенорами, баритонами й басами, за словами Мокренка, більш-менш немає проблем, то щодо мецо-сопрано ситуацію не вирішено (прослухавши досить преденденток, керівництво не зупинило свій вибір ні на кому). Зміна керівництва залишає під знаком питання майбутні прем'єри опери Гуно «Ромео і Джульетта» й балету Станковича «Вікінги».
За наказом міністра культури обов'язки генерального директора та художнього керівника буде виконувати Петро Яковлевич Чуприна, який був першим заступником Анатолія Мокренка. В театрі обстановка досить спокійна. З транспарантами ніхто не ходить, від коментарів утримуються. У спину директору, який іде, навіть незадоволені обвинувачень не кидають. Усі чекають на зміни, сподіваючись на кращі дні.
