Колоритний «зоопарк» героїв

Інсценівку за повістю «Село Степанчиково і його мешканці» Федора Достоєвського і постановку на сцені Київського театру драми і комедії на лівому березі Дніпра здійснив Олексій Лисовець. Цю творчу роботу було відзначено престижною театральною премією «Київська пектораль-2012» у двох номінаціях — як «Найкращий драматичний спектакль» і «Найкраща режисерська робота». Головну роль натхненно грає Лев Сомов. Чому режисер звернувся саме до цього твору класика, чи був кастинг серед акторів — наша розмова з Олексієм ЛІСОВЦЕМ:

— Це історія про те, як нікчемний нахаба заволодів душами й умами благородних, освічених і по-своєму не дурних людей... Майстерно маніпулюючи людьми, Опіскіну вдається змусити танцювати «під дудку» своїх забаганок усіх мешканців маєтку Степанчикова... Коли я перечитав твір Достоєвського, то подумав, що роль Опіскіна неначе написана саме для Сомова — за типажністю, психофізикою, а ще майстерністю передачі такого складного характеру.

Лев Миколайович — унікальний актор! Іншого, хто б з митців у Києві так переконливо міг би зіграти Опіскіна, я не знаю. Хоча від ідеї поставити повість до втілення її на сцені минув певний час...

Знаєте, ключова проблема нашого соціуму, як 2012-го, коли відбулася прем’єра вистави, так й сьогодні — це ханжество і брехня, коли багато говорять гарних слів про добро, братерство і рівність...Опіскін — негідник, маніпулятор, який вміло використовує в свої цілях навіть православну набожність, доброту людей. Він мучить, принижує і паразитує на шиї людей. Дуже шкода, що за роки незалежності жити простим людям не стало краще. Всім заправляє купка олігархів-опіскіних, які вміють гарно говорити, передаючі владу один одному, знущаються, принижують та оббирають наш народ. Головна проблема, що слова і дійсність кардинально відрізняються! Тому сам тип Хоми Хомича, як маніпулятора, паразита і деспота мені здався дуже своєчасним. Вважаю, що в Мольєра Тартюф — жалюгідна подоба тієї глибинної, детальної розробки характеру негідника, якого описав Достоєвський у Опіскіні.

За постановку повісті «Село Степанчиково і його мешканці» я також взявся бо в нас у трупі є Лев Сомов, який міг переконливо зіграти цього цинічного персонажа. Саме дихання твору, гнів і гумор автора притягував мене, аби поставити цю «ексцентричну комедію». Образ Хоми Опіскіна надзвичайно складний — це і клоун, і негідник, і боягуз — усе в «одному флаконі». Тільки майстер може передати всі нюанси і переходи ролі. Ми з Сомовим детально відпрацьовували кожну сцену. Велика подяка й Анатолію Ященку, який грає роль Єгора Ілліча Ростаньова.

У цій постановці працює один склад виконавців (Неоніла Белецька, Лев Сомов, Анатолій Ященко, Тетяна Комарова, Світлана Орліченко, Олеся Жураковська, Тетяна Круліковська, Анастасія Карпенко, Михайло Кукуюк, Віктор Жданов, Сергій Солодов та ін.) бо вистава багатофігурна і важко уявити якійсь театр, що має два повноцінні склади акторів, які могли б зіграти цей колоритний «зоопарк» героїв.