Коли у Прилуках з’явиться професійний театр?

«Традиції — це не поклоніння попелу, а передача вогню» — ця геніальна фраза Гюстава Малера спадає на думку, коли потрапляєш у Прилуки, де традиція професійного театру була штучно перервана в кінці 1940-х. Місто, яке подарувало українському театру «найбільш народного із заслужених» артиста Миколу Яковченка. Місто, в якому молоді та прогресивні театрали вже котрий рік поспіль намагаються відродити театр на професійних засадах. Прикладом цього слугували фестивалі «Театральне коло» та «Мрій-Дім», який цьогоріч, можливо, відбудеться вже вчетверте      — це форум на конкурсній основі, із самобутньою концепцією, режисерською та акторською лабораторіями, школою молодих театральних критиків. Керує процесом «передачі вогню» режисер Артемій Аніщенко — голова громадської організації «Творче об’єднання «Арт-тема», художній керівник «Нашого нового театру», вистави якого відбуваються в міському Будинку культури. Нещодавно актори, разом із вихованцями  гурту східного танцю «Маріам», народного театру «Рампа», театру хореографічної мініатюри «Апломб», театру вогню «Агній», зразкової театральної студії «Казкар» Центру творчості дітей та юнацтва та зразкової вокальної студії «Натхнення» школи мистецтв представили виставу «У пошуках героя».

Вистава поставлена за п’єсою, написаною однією з найвідоміших сучасних молодих українських драматургів Тетяною Кіценко у співавторстві з Артемом Аніщенком спеціально для Прилук. Проте текст надає широкий простір для вирішення в жанровому полі та є універсальним, так би мовити, в географічному контексті. Тут це «Дитячий блокбастер» — яскравий, динамічний (сценографія Анни Олексієнко, костюми Каріни Шевченко), з оригінальним відеорядом (відеопроекція Дмитра Потіпаки), авторськими музичними лейтмотивами (Максим Коломієць), зі щирою вірою в запропоновані обставини усіх 84 молодих акторів.

Головні герої вистави теж діти — Оксанка та Богдан. Вони збираються з батьками святкувати День міста, проте надходить страшна звістка: Чорна Королева скасовує всі свята та зупиняє час у країні... Діти вирушають у пошуки героя. У феєричній мандрівці чотирма сторонами світу вони зустрічаються з образами колективної свідомості — Котигорошком, Пандою Кунг-фу, Гаррі Поттером, героями Диснейленду; марні пошуки справжнього героя підштовхують до усвідомлення того, що героями є ми самі, а Чорна Королева виявляється не страшним злом, а маленькою переляканою мишкою. «Герой — це ти» — головний месидж вистави.

Це те, що мають зрозуміти діти (що й відбувається), а їхні батьки можуть побачити, наприклад, не казку, а історію про те, як делегація з України марно просить допомоги в Євросоюзу та Америки. Зовнішній агресор (не звертатимемо уваги на гендерний аспект) зупинив час, і країна потребує своїх героїв, бо лише вони можуть допомогти...

Для Прилук проблема не вирішується: якщо і в мирний час справа відродження професійного театру просувалася дуже повільно, то сьогодні, якщо ті, хто це робить, опустять руки, а ті, хто може допомогти, не докладуть зусиль, традиція знову розірветься, і тоді, коли війна закінчиться, знову потрібно буде розпочинати все практично з нуля. З поклоніння попелу...