Коротко / КУЛЬТУРА

«Жива душа поетова святая»

Так називається виставка, яка проходить у Національному музеї Тараса Шевченка. Вона присвячена 150-річчю з дня смерті Тараса Григоровича. Унікальність цього проекту полягає в тому, що в ньому представлені раритети з колекції Шевченкового музею. Виставка дає можливість вперше побачити малюнки, книги, світлини, одяг, які оточували Кобзаря в його петербурзькому помешканні — майстерні Академії мистецтв, де він проживав з 1858 по 26 лютого 1861 рр. Опис мистецьких творів (гравюри, літографії, фотографії, акварелі, сепії та малюнки, усього 131 одиниця), що знаходились у майстерні Шевченка, зробив художник і друг Шевченка Г. Честахівський після смерті поета. Частина творів, зазначених у цьому списку, нині у колекції Національного музею Т.Г. Шевченка і становить ядро виставки. В експозиції також представлено раритети колекції: рукопис останнього вірша Шевченка, його останній автопортрет, граверне та малярське приладдя: мольберт, ручка, перо, чорнильниця, етюдники, штамп-печатка, костюм, сорочка, книги з особистої бібліотеки, видання останньої прижиттєвої збірки «Кобзар» 1860 р. Виставковий проект «Жива душа поетова святая» надає унікальну можливість кожному «побувати» у гостинній Шевченковій майстерні, відчути неповторну ауру, зробити своє власне відкриття такого, здавалося б, відомого бренду як Тарас Шевченко, повідомляє Анастасія ЛАЦЮГА.

Пристрасті на кіноекрані

В український прокат вийшов фільм знаменитого ірано-французького режисера Аббаса Кіаростамі з Жюльєт Бінош у головній ролі. Стрічка під назвою «Завірена копія» відкриє місячний кіноальманах «Пристрасне кіно». За роль у цьому фільмі Бінош отримала Срібну пальмову гілку Каннського фестивалю. Іранський режисер Аббас Кіаростамі, визнаний живий класик, всі свої фільми знімав у Ірані. «Завірена копія» — це перший фільм, знятий режисером поза домом — у Тоскані (Італія), повідомляє прес-служба компанії «Артхаус Трафік». Туди за сюжетом приїжджає британський мистецтвознавець, щоб представити свою нову книгу про перевагу копій над оригіналами. Там він знайомиться із француженкою, яка робить вигляд, що письменник — це її частенько відсутній чоловік. Письменник підіграє жінці, гра трансформує реальність, переходить у неї, і грань між оригіналом і копією стирається... У фільмі — дві історії, і одна перетікає в іншу. Яка з них правдива, режисер пропонує вирішити глядачам. Нагадаємо, протягом трьох місяців у рамках проекту «Пристрасне кіно» також будуть показані фільми «Останній романтик планети Земля», «Вихідні», «Етюди втрьох» і «Я теж», повідомляє Аліса АНТОНЕНКО.

Для кращого сценариста — «Золоті двері»

У Рівному завершився перший етап Всеукраїнського фестивалю молодого аматорського кіно «DVERY» — роботи переможців екранізують. Усього в конкурсі змагалися 38 сценаріїв. Серед авторів є як 18-річні, так і ті, кому за 50. Широким виявився і спектр тем, які порушили сценаристи-аматори, — від інтерпретацій біблійних притч до містичних детективів, від драматичних до комічних сюжетів. Є роботи, які висвітлюють історичні теми (йдеться про Пересопницьке Євангеліє), а також мирне життя людей, які повернулися з афганської війни. Журі не лише оцінювали роботи учасників, а й влаштували для них міні-виставу під час церемонії нагородження, де зіграли історичних осіб, причетних до виникнення кінематографа. «Це фестивальне дійство — результат подолання комплексу меншовартості, провінційності й ліні. Адже коли ми тільки розпочинали роботу над утіленням проекту, то від багатьох чули думку, що організувати кінофестиваль в Рівному неможливо, — зазначив Олексій Губанов, заступник голови Рівненської облдержадміністрації, автор ідеї. — Тим часом, фестиваль таки став всеукраїнським». Щоправда, переможцями конкурсу сценаріїв стали рівняни. Перше місце і «Золоті двері» дісталися Олегові Готку за сценарій «Анфілада». «Срібні двері» — у Віктора Булиги за роботу «Розіграш». «Бронзові двері» отримав Максим Розенко за кіносценарій «Тримайте злодія». Окрім цього, кращі роботи визначили у 7 номінаціях. Нині стартує другий етап фестивалю — конкурс відеоробіт. Він триватиме до 1 червня, повідомляє Тетяна ІЛЬНИЦЬКА, Рівне.

«Один день із життя чарівної венеціянки»

Так називаються театральні діалоги, які 19 березня представлять киянам театр історичного танцю Al’entrada, вокальний ансамбль старовинної музики Alitea та Музей мистецтв ім. Богдана й Варвари Ханенків. Організатори акції запрошують у подорож до Венеції XVI ст. Актори вистави познайомлять глядачів із різними аспектами життя заможної італійської сеньйори Високого Відродження, зокрема, з ранковим туалетом, уроками танців та вечірнім салоном. У театральному дійстві буде поєднано спів, старовинні танці та розповіді з історії мистецтв епохи Ренесансу. Створювати атмосферу італійського міста допоможуть твори з фондів музею — гравюри та вироби прикладного мистецтва, експоновані спеціально для дійства. Серед робіт — пейзажі Венеції та портрети венеціянок роботи італійських авторів. Ініціатором заходу став театр історичного танцю Al’entrada («Алєнтрада»), який займається дослідженням, відтворенням та інтерпретацією історичного танцю, старовинного співу, театру та костюму різних історичних епох. «Один день із життя чарівної венеціянки» належить до серії заходів під загальною назвою «Студії вишуканих мистецтв», що мають на меті знайомити глядачів зі старовинним мистецтвом світу.

Картини в дзеркальному відображенні

У галереї «Печерська» (Культурологічний центр Українського товариства охорони пам’яток історії та культури) проходить персональна виставка Ярослава Гладкого. Серед предків майстра, який народився в Стронятині на Львівщині, було чимало митців, у тому числі прадід, що створив розписи в декількох храмах Львівської та Івано-Франківської областей. Сам же Ярослав Гладкий — інженер-геодезист і при цьому — автор цікавих робіт у вельми незвичайній техніці, яку сам майстер визначає як «дереворит у позитиві». Власне кажучи, це своєрідний варіант гравюри на дереві, коли дошка не призначена для друку, а сама собою є завершеним твором. Оскільки відбиток з цієї «дошки» не передбачається, вона спочатку створюється як «позитив» (а для традиційної гравюри на дереві «позитив» — це якраз відбиток, а дошка, отже, — «негатив», і зображення на ній вирізується «у дзеркальному відбитті»). При цьому, Ярослав Гладкий вважає за краще створювати монументальні роботи і за розміром, і за задумом. І якщо ранні його дереворити були навіяні класичною графікою (зокрема, знаменитими ілюстраціями А. Базилевича до «Енеїди» Котляревського), то нові роботи — свого роду портрети-апофеози поетів і письменників (Гоголь, Пушкін, Єсенін) або ж твору на релігійну тематику («Осанна», «Богоматір Кристинопільська»), повідомляє Оксана ЛАМОНОВА.