Коротко / КУЛЬТУРА

Український рок і вірші Шевченка

Фест під назвою «Рідна музика єднає Україну» відбувся в гарнізонному Будинку офіцерів столиці Поділля. Організоване молодіжним крилом Вінницького козацького полку ім. Богуна дійство (під гаслом: «Український рок віршами Шевченка») мало на меті відроджувати й популяризувати українську літературу та пісню серед молоді, а також привернути увагу громадськості до спорудження пам’ятника Т. Г. Шевченку на Театральній площі. У програмі фесту взяли участь гурти: «Зелене світло», Мilkit, «Кориця», Skyline. Кожен із них виконав три власні україномовні пісні та — на конкурсній основі —музичну композицію на вірші Кобзаря. Ухвалою журі, котре очолював лідер гурту «Кому вниз» Андрій Середа, перемогу здобув колектив «Кориця». Своїми виступами публіку порадували Олексій Заворотній та Віктор Пашник. А на ярмарку було запропоновано вироби народних умільців краю, розгорнуто виставку художніх полотен та світлин «Шевченко очима молоді» (доробок вихованців міського Палацу дітей та юнацтва), фотоекспозицію робіт буковинця Артема Рудого, присвячену творчості Кобзаря, повідомляє Федір БЕЖНАР, Вінниця.

Як знайти спільний знаменник між різними стилями та культурами?

У Національній філармонії України відбувся перший концерт циклу «Симфонічній вимір», присвячений 280-річчю з дня народження Франца Йозефа Гайдна (1732—1809). Оркестр Національної філармонії під орудою Миколи Дядюри виконав дві симфонії великого австрійця, майстерно озвучивши вкладене в них поєднання енергії, цілісності та життєлюбства. Гайдна слушно вважають родоначальником симфонії. Маестро говорив: «Уся краса музики — в мелодії» і створював рідкісні за мелодійністю твори, які хочеться слухати знову й знову. У кожній його симфонії оживає картина світу в єдності та рівновазі. Неспинний рух часу зашифровано в чіткому ритмі другої частини симфонії № 101 «Годинник». А Оксфордська симфонія № 92 дістала свою назву, коли її було виконано під час урочистої церемонії присвоєння композиторові ступеня доктора Оксфордського університету. У концерті прозвучала також прем’єра твору для оркестру Олександра Щетинського «Земля Франца Йозефа». Вибравши матеріалом опусу першу частину сонати клавіру Гайдна мі-бемоль-мажор, композитор створив музику широкого емоційного спектра — з переходами від світла до трагізму, з різноплановою стилістикою: від класичної гармонії до жорстких дисонансних сплесків і атональності. Моделюючи в своєму творі «ланцюжок» із Моцарта, Бетховена, Шуберта, Брамса, Малера, Шостаковича, на початку якого стояв Гайдн, автор немов нагадує слова Чайковського: «Якби не було Гайдна, не було б Моцарта і Бетховена». Непросте завдання — відшукати спільний знаменник між різними стилями та культурами — дістало добре розв’язання, і музика «Землі Франца Йозефа» залишає відчуття чистоти і надії. Концерт пройшов за підтримки Австрійського культурного форуму, повідомляє Ольга САВИЦЬКА.

Депардьє стане главою МВФ... у кіно

Відомий французький актор Жерар Депардьє в червні почне зніматися в фільмі режисера Абеля Феррари, в основу сценарію якого покладено історію, що сталася навесні 2011 року в Нью-Йорку з колишнім главою МВФ Домініком Стросс-Каном, повідомляє Lenta.ru, посилаючись на сайт газети Monde. Чутки про підготовку сценарію з’явилися в ЗМІ ще в грудні минулого року, однак про те, що робота над фільмом почнеться майбутнього літа, стало відомо лише зараз. Передбачається, що Жерар Депардьє зіграє головного героя, а Ізабель Аджані — його дружину. За словами продюсера Феррари Вінсента Мараваля, який неохоче ділиться інформацією про новий фільм, режисер ще не до кінця визначився з сюжетом картини. Дія фільму розгортатиметься в Парижі, Вашингтоні та Нью-Йорку, оскільки, за словами режисера, «це фільм про багатих і могутніх людей». Сценарій базуватиметься не лише на тому, що сталося між Стросс-Каном і покоївкою готелю Sofitel, але також і на інших подібних випадках за участі представників влади: колишнього президента США Біла Клінтона, колишнього конгресмена Ентоні Вайнера та колишнього кандидата на посаду президента США Германа Кейна. Нагадаємо, в травні 2011 року Стросс-Кана затримали в Нью-Йорку: покоївка готелю, де він зупинився, заявила, що глава МВФ намагався її зґвалтувати. Кілька днів по тому Стросс-Кан добровільно пішов зі свого поста, а заразом вибув і з французьких президентських перегонів, у яких мав стати потужним конкурентом чинного глави держави Саркозі. Згодом з’явилися версії, згідно з якими французька поліція вела стеження за директором-розпорядником МВФ, а інцидент було організовано не без участі самого Саркозі, який посідав раніше пост глави МВС. Як би там не було, в липні покоївка зізналася, що дала неправдиві свідчення, щоб отримати в Штатах політичний притулок, ошукувала податкові та соціальні органи, а услід за ними — й суд. Кримінальну справу було закрито, і на початку вересня Стросс-Кан повернувся до Франції.

У київській галереї «Мистець» відкрилася виставка «Простір. Форма. Лінія»

Вона об’єднує роботи трьох чудових майстрів: скульпторів Віктора Кравцевича і Юрія Багаліки та митця Наталії Ніколайчук. Цілісність експозиції не зменшує оригінальності та виразності кожного з учасників. Гармонія скульптур Кравцевича схожа на музику — мелодії простої та прозорої, але одночасно величавої, а часом і урочистої. Вічність («Несення хреста») органічно поєднується з сучасністю («Портрет композитора Євгена Станковича»), святість — з красою («Ребро Адама»). Постійні ж і, здається, найулюбленіші герої Віктора Кравцевича — янголи. Пластика Багаліки, навпаки, тонше та гостріше сприймається через слово (не випадково одна з робіт майстра — «В стилі Гоголя»). Парадоксальна, інколи майже шокуюча, вона здається справжньою матеріалізацією метафори, де уважний і вдумливий розгляд кожної, нерідко ювелірно-тонкої за опрацюванням, деталі («Муза», «Натюрморт із маскою та куркою», «Натюрморт із маскою та черепашкою»). Наталія Ніколайчук впродовж останніх років працює переважно як живописець. Проте частиною нинішньої виставки стала прекрасна ретроспектива її графічних робіт — суворих і ніжних ліногравюр («Він і Вона», «Син і Мати», серії «Будьмо розумними», «Конфронтація», «Дихання життя», «Сновидіння»), прозорих монотипій («Дзеркало»), ажурних малюнків. Єдиний виняток — мальовничий диптих «Осіннє золото». Втім, кожна з робіт художниці — сходинка до світла та гармонії, яким присвячена вся її творчість, тобто — крок на шляху, якому немає кінця («Блага звістка», «Венеціанська фантазія», «Пісня янголів»), повідомляє Оксана ЛАМОНОВА.