Коротко / КУЛЬТУРА

Голокост — гірка пам'ять мистецтва

У рамках фестивалю пам'яті Соломона Міхоелса, що завершився нещодавно в Москві, значну увагу привернула до себе виставка «Голокост», яка демонструвалася в фойє Театру на Малій Бронній. Автор картин — Михайло Ритяєв — народився, виріс і сформувався як художник у нашій країні, саме тут, у Київському музеї історії України, пройшла одна із перших його персональних виставок. Новий цикл його робіт — одна з яких має назву «Бабин яр» — є спробою осмислення Голокосту в живописі. На цих полотнах життя та смерть, кати й жертви зведені до символів, до трагічних знаків однієї з найжахливіших катастроф нашого сторіччя. Можливо, саме тому на картинах-сувоях Ритяєва механізм знищення людей втілений переконливо й жорстко, вважає Дмитро ДЕСЯТЕРИК , «День».

На Червоноармійській, в залі Національної спілки художників України, проходить виставка талановитого подружжя Тетяни Зайцевої та Стаса Кадочникова. На ній представлені живопис, скульптура, скло. Твори станкового живопису С. Кадочникова вирізняються різноманітністю стилістичних орієнтирів. Особливий інтерес становлять роботи, в яких митець зробив спробу, і, як з'ясувалося, вдалу, об'єднати засоби художньої виразності мистецтва вітражу та мозаїки з мовою станкового живопису. Збагачують образне навантаження виставки скульптурні роботи Тетяни Зайцевої, виконані у шамоті та бронзі, розповідає мистецтвознавець Олена СЕРДЮК .

Виставка сім'ї Захарчуків

Напередодні Дня Перемоги в залах Національного художнього музею України відкрилася виставка ветерана Великої Вітчизняної війни, відомого українського майстра пейзажу Олекси Захарчука. Саме війна круто змінила його долю й обумовила подальший життєвий і творчий шлях. Пізнавши безпосередньо всі її жахи, юнак обрав своєю долею живопис. Послідовно, не піддаючись кон'юнктурі часу й моди, випадаючи з рамок «соцреалізму», О. Захарчук «викорінював» війну, хаос, смерть, протиставляючи їм любов, красу та спокій своїх пейзажних полотен. Виставка репрезентує роботи художника майже за 50 років: від виконаних динамічними мерехтливими мазками ранніх творів, серед яких виділяються дорогі серцю кожного киянина мотиви вже втраченого Подолу,— до монументальних філософічних полотен зрілого періоду та сповнених безпосереднього захоплення буттям пастелей кінця 90-х.

Як органічне доповнення до творів батька звучать виставлені поряд натюрморти доньки О. Захарчука — Валентини, художниці, яка всупереч «тиску» авторитетів мистецької родини рано знайшла свою власну «мелодію», свій шлях у творчості, розповідає мистецтвознавець Юлія ФОМЕНКО .