Коротко / КУЛЬТУРА

Після вісімнадцяти років існування припинив роботу останній в Дніпропетровську клуб елітарного кіно «Думка». Клуб позбувся приміщення з чисто фінансових причин: адже «елітарні» кіносеанси, як повідомив кореспондентові «Дня» Вадиму РИЖКОВУ директор Будинку вчених Віктор Ясельський, збирали дуже мало публіки. «Останньою краплею», що переповнила чашу терпіння адміністрації, став показ ретроспективи фільмів за участю Алена Делона. На перегляд, що відбувся в період відпусток і студентських канікул, зібралося... лише вісім чоловік. Дивуватися цьому, втім, не доводиться: кіно явно не належить до культурних пріоритетів дніпропетровців. Досить сказати, що з двадцяти міських кінотеатрів збереглися в тому чи іншому вигляді лише п'ять — інші вже «перепрофільовано» в магазини.

Ушановано плужанського «папашу»

1991 року один із співробітників Харківської академії міського господарства випадково познайомився з відомою діаспорною поетесою Мірталою Кардиналовською (Пилипенко). У результаті в колишній «ленінській кімнаті» комунгоспівської цитаделі з'явився музей відомого байкаря і всенародного «папаші» (як його поза очі лагідно називав весь літературний Харків 20-х років), засновника одного з наймасовіших літературних об'єднань — Спілки селянських письменників «Плуг» Сергія Пилипенка. Нині індустріальний Харків знову згадав лідера «плужан». Під час недавніх відвідин міста дочками письменника Мірталою та Роксаною було відкрито на славетному Селянському будинку меморіальну дошку Сергію Пилипенку більш як через півстоліття від дня його смерті, повідомляє Ігор БОНДАР-ТЕРЕЩЕНКО.

Названо наступника Джорджо Стрелера

У Мілані офіційно оголошено, що пост художнього керівника «Пікколо-театру», який осиротів після смерті видатного режисера Джорджо Стрелера, адміністративна рада міста запропонувала обійняти Луці Ронконі. Вибір, проте, закономірний: Лука Ронконі, нагороджений цього року однією з найпрестижніших європейських премій «Кращому європейському режисеру», мабуть, не менш відомий у світі, ніж геніальний фундатор «Пікколо-театру». Щоправда, авторитет Ронконі принесли монументальні вистави, здійснені в нестандартному просторі — у цехах занедбаних заводів і на пленері. Давши згоду очолити міланський «Пікколо», режисер, очевидно, спробує себе в мінімалізмі.