Коротко / КУЛЬТУРА

Відомий російський музикант Сергій Лєтов разом з барабанщиком Михайлом Жуковим створює музичне оформлення до нового спектаклю Юрія Любимова в Московському театрі на Таганці «Переслідування і вбивство Жан-Поля Марата, репрезентоване артистичною трупою психіатричної лікарні в Шаратоні під керівництвом пана де Сада». Драма Петера Вайса — один із найдавніших задумів знаменитого режисера, здійснити який перешкодила свого часу радянська цензура. Тепер Юрій Любимов старається знайти в одній із найрадикальніших європейських п'єс 60-х років новий зміст. Не випадкове, певно, його співробітництво і з одним із найавангардніших і найнеприручуваніших представників російської альтернативної музики. Втім, розбіжностей між режисером та музикантом, котрі вирізняються норовистою вдачею, уникнути не вдалося: ряд ідей Лєтова був Любимовим відкинутий. Недавно музикант представив публіці свою власну концепцію «Марат/Сада» під епатуючою назвою «Немає революційного спокутування без загального злягання». Прем'єра ж спектаклю на Таганці приблизно відбудеться наприкінці вересня. Паралельно з драмою Вайса Юрій Любимов активно репетирує інсценування роману Олександра Солженіцина «В колі першому».

На сцені Ніколь Кідман готова грати за найскромніші гонорари

Не так, виявляється, й не праві ті, хто стверджує, ніби успіх на театральній сцені вагоміший від вдалої кіноролі. Принаймні голлівудські актори не змарнують жодного шансу підтвердити свою професійну репутацію на театральних підмостках. Отож і Ніколь Кідман розпочала недавно в Лондоні репетиції спектаклю «Синя кімната» за п'єсою Артура Шніцлера «Хоровод». На початку століття, до речі, ця драма про вервечку адюльтерів, де жоден герой не береже подружню вірність, викликала скандал серед святенників-буржуа. Тепер сюжет навряд чи шокує публіку Ковент-гардену, де у вересні має відбутися прем'єра спектаклю. Але ідея показати на сцені кілька яскравих жіночих характерів, мабуть, так приваблює Ніколь Кідман, що вона погодилася репетирувати п'єсу за 410 фунтів стерлінгів на тиждень. Це, до речі, найнижча ставка англійської акторської гільдії.

Полотна, осяяні сонцем

Сонце, яке сходить над Адріатичним узбережжям і заходить за дніпровські кручі, можна побачити на спільній виставці Бориса Федоренка і Джузеппе Паканіччо в Музеї історії Києва, розташованому на Андріївському узвозі. Дружба митців зародилася давно й вилилась у тісне творче співробітництво: спільні виставки, пленери. Зокрема пленер у Словаччині, плоди якого представлено на київській виставці. Академічний реалізм Бориса й імпресіоністичні інтонації Джузеппе — манери, безумовно, різні, але споріднює твори обох живописців високе професійне виконання й випромінюваний ними оптимізм, вважає журналістка Марина КОТВИЦЬКА.