Кріт на гостині в художників
Мерців тут і вдень зі свічкою не знайдеш; один-єдиний — опудало кротика в купі інсталяційного чорнозему. Проте автор поспішив заявити, що кротика взято напрокат із канадського музею (одна із шанувальниць його творчості поспішила навіть щось вигадати: та «він» «його» зовсім і не вбивав; цей кротик і так був хворий...). Похмуро-урочиста (але не «некрофілічна») й серія фотознімків «Mole» — збільшені зображення слідів від куль на стіні Рейхстагу: чи то камінь, вагітний болем, чи то народження нової планети... в масштабі простягнутої долоні. Багато галасу наробив у Канаді проект Полатайка «Художник як політик»; автор щодня простоював, пофарбувавшись у бронзовий колір, як «хлопчик Леонардо», «між ніг» бронзового пам’ятника генерал-губернаторові Канади, українця за походженням. Мовляв, хіба художник гірший від чиновника? Діаспора гула. Кажуть (прес-релізи це, втім, замовчують), автора навіть замкнули на два тижні до буцегарні. Мистецтво — вибухонебезпечне, навіть у Канаді.
Назва нинішньої виставки — «ВІН», чий портрет (ЙОГО, ВІНа) цими днями невтомно створюється за допомогою фоторобота з портретів «пропалих безвісти». Той, чий лик збіжиться з остаточним образом ВІНа (а його ще слід знайти на вулицях Києва), після 10 квітня вирушить до резиденції польської аристократії у Варшаві — Замок Уяздовський, та ще прихопивши приз у 1000 гривень. Напевно — як компенсацію за «дріб’язкове минуле...»
