Культурна спадщина на невизнаній території

Як повідомлялося раніше, Міністерство культури України звернулося до ЮНЕСКО з проханням захистити заповідники і архітектурні цінності, які перебувають на території Криму. «Звертаємося до ЮНЕСКО з проханням допомогти зберегти в недоторканості заповідник Херсонеса Таврійського, а втім, як і інші шість серед 63-х українських заповідників і архітектурних цінностей, які перебувають у Криму. Зараз ми не маємо фізичного доступу для захисту тих раритетів і експонатів музейних, які там є, безцінних не лише для України, але і для світу», — говорив міністр культури України Євген Нищук на брифінгу в Києві. За його словами, в Криму також перебувають 900 цінних музейних експонатів, 300 з них — у Херсонесі Таврійському.  Глава Мінкульту нагадав, що 2013 року Херсонес Таврійський було внесено до списку світової культурної спадщини ЮНЕСКО як заповідник, який належить українській державі.

«Наскільки я розумію ситуацію, то ЮНЕСКО як структура ООН також не визнає входження Криму до складу Росії, а тому процес включення пам’яток історії і культури до Всесвітнього списку поки призупинено, — говорить відповідальний секретар Асоціації заповідників і музеїв Криму Сергій ПУШКАРЬОВ. — Водночас це не означає, що діяльність ЮНЕСКО в Криму припинено зовсім. І незважаючи на те, що Міністерство культури постійно порушує питання про захист музеїв і пам’яток у Криму, сам же Євген Нищук на зустрічі з Генеральним секретарем ЮНЕСКО Іриною Боковою визнав, що вони не мають інформації про те, що пам’ятки або музеї в Криму перебувають під загрозою.  І це природно, тому що ми в Криму також цінуємо і захищаємо свою культурну й історичну спадщину».

«На щастя, ЮНЕСКО не припиняє співпрацю з Кримом, воно продовжує контролювати стан пам’яток історії та культури, і це дає певну надію на те, що їх буде збережено, — говорить колишній заступник директора  історико-культурного заповідника Бахчисараю з питань науки Олекса ГАЙВОРОНСЬКИЙ. — Адже Крим не єдина невизнана територія у світі, є і деякі інші, і там теж є пам’ятки історії і культури, і ЮНЕСКО, як і тут, не може скинути їх з рахунку, оскільки це складові частини світової культури.  Проте процес включення нових об’єктів до списку Всесвітньої спадщини, як я розумію,  призупинено. Причому,  причина цього не стільки в державній приналежності Криму, скільки в самих підходах Криму до цього процесу. Наприклад, оформлення документів щодо Бахчисарайського палацу ми починали ще 2003 року, і все просувалося успішно. Проте 2011 року уряд Віктора Януковича не захотів включати до охоронного списку об’єкт суто кримськотатарської культурної спадщини, з ЮНЕСКО була проведена певна робота, і умови включення до списку Бахчисараю змінилися, хоча 2003 року і мови про це не було. За наполяганням тодішнього Мінкульту до списку запропонували включити не просто пам’ятку кримськотатарської історії і культури, а весь культурний ландшафт Бахчисараю. Тобто, до нього намагаються включити і Успенський  православний монастир, і Джуфт-кале, і Мангуп-кале, й інші пам’ятки. Але в такому разі перед ЮНЕСКО не лише розширилися проблеми з автентичністю цих пам’яток, які багато раз перебудовувалися і дуже змінили і зовнішній вигляд, і внутрішній зміст, і не забезпечені можливостями для нинішньої консервації, але головним чином через неможливості менеджменту такого комплексу пам’яток за нормами ЮНЕСКО».

Сергій Пушкарьов вважає: музейники повинні координувати свої зусилля щодо захисту і збереженню музейних цінностей за будь-яких умов і бути єдиними в цьому прагненні. «Процедури з включення пам’яток  до списку ЮНЕСКО — це тривалий процес, — розповідає Сергій Пушкарьов. — Вони можуть тривати і 10, і 20 років. І головне питання сьогодні з пам’ятками Криму полягає як в проблемі їх автентичності, так і в проблемі включення цілих комплексів. Наприклад, за нинішніми вимогами ЮНЕСКО до списку має бути включена не одна Генуезька фортеця в Судаку, а весь комплекс Генуезьких пам’яток на всьому узбережжі Чорного моря Криму від Феодосії до Балаклави, а також фортеці  Генуї цього періоду, включаючи Туреччину, Італію, Болгарію й інші країни, де вони є. А це дуже складно навіть з погляду організації цього процесу і підготовки документів, а не лише подальшого менеджменту».

Що стосується охорони пам’яток історії і культури, говорить Сергій Пушкарьов, то вона продовжується тепер уже за нормами і законами Російської Федерації. «Не нам, музейникам і історикам, вирішувати питання приналежності територій, наша турбота — зберегти спадщину.  Пам’ятки доступні як туристам з України, так і науковцям, хай приїжджають і працюють, ми дотримуємося принципу, що музеї поза політикою, і що музейні цінності належать не політиці, а всьому людству».

Микола СЕМЕНА, «День», Сімферополь

ДО РЕЧІ

Уся відповідальність за збереження пам’яток лежить на Україні

Генеральний директор ЮНЕСКО Ірина Бокова Україну вже відвідала. Ключовим питанням її зустрічі з українською делегацією стала саме ситуація  з пам’ятками зі списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, які перебувають на території Криму. Пані Бокова зустрічалася із міністром культури, прем’єр-міністром та іншими чиновниками, і обидві сторони вже домовились про приїзд міжнародних експертів до Криму. Коли до півострова приїдуть міжнародні експерти, у Міністерстві культури поки не уточнюють. Але кажуть, що діяти жорсткіше, навіть задля збереження унікальних цінностей, ЮНЕСКО не зможе. Такий статут міжнародної організації.

Тож очікувати якихось санкцій чи покарань від ЮНЕСКО на рахунок Росії — не варто. А сама місія ЮНЕСКО — це один з м’яких методів впливу та контролю за ситуацією. «За усіма документами саме Україна де-юре несе усі зобов’язання за стан та збереження пам’яток. Втім, фактично, ми не можемо гарантувати їх збереження. Це дії (приїзд моніторингової місії. — Ред.), які у м’якій формі спрямовуються для з’ясування  стану та можливості збереження пам’ятки. Україна як держава відповідальна за ці об’єкти і наше завдання дотриматися наших зобов’язань», — відповіли  «Дню» у прес-службі Міністерства культури.

У принципі так само організація діяла і щодо України, коли у нас порушувались міжнародній домовленості, а в буферній зоні Національного заповідника «Софія Київська» зводилась багатоповерхівка. Тоді на нашу адресу теж лунали лише рекомендації, ухвалювались резолюції, і все — ніхто не штрафував нас і не позбавляв Україну членства у ЮНЕСКО.

—  ЮНЕСКО та «ICOMOS» не є органами виконавчої влади, це міжнародні громадські організації, які вирішують схожі питання відповідно до свого статуту, — пояснює Сергій Кролевець, голова Всеукраїнської асоціації музеїв України.     — Я знаю, що було звернення української спільноти щодо перенесення засідання музейної ради ICOMOS» із Росії на іншу територію. І це правильна постановка. От такого типу можуть бути рішення та резолюції.

А для приїзду міжнародних експертів до Криму, на думку Кролевця, поки не має підґрунтя. За його словами, моніторингова місія направляється за умови, що будуть виявлені факти загрози пам’яткам. У міністерстві культури запевняють, що таких загроз поки що не існує, але ситуація форс-мажорна, тому все може статися.

Натомість Сергій Кролевець радить замість того, щоб звертатися за міжнародною поміччю, спочатку самостійно розібратися із ситуацією: «Мені здається, що ця тема напряму пов’язана з демонтажем пам’ятників і відправленням їх на материк, що розпочалося в анексованому Росією Криму. Тобто Росією запропоновано параметри «культурного обміну». Ці питання — культури, збереження культурної спадщини, музеїв та їхніх колекцій — надзвичайно важливі і подразливі. До них дуже прискіпливо ставилась російська пропаганда. На мовних і культурних клавішах грають і «кисельови», і «царьови». То чому б зараз для початку не поїхати в Крим не місії ЮНЕСКО, а місії Мінкультури?»

Ми поцікавилися у нашого міністерства, що зараз можна зробити, аби запобігти втручанню Росії у життя кримських музеїв. На що отримали відповідь, що гарантій такого «невтручання» ніхто не дає, а вся відповідальність за долю кримського добра лежить лише на Україні.

Інна ЛИХОВИД, «День»