Культурний «заштрик» по-львівськи

Через карантин завмерло все! Ідеться і про культурно-мистецькі заклади, які, позаяк не належать до установ, що забезпечують життєдіяльність громадян, зачинені через загрозу поширення COVID-19.

На перший погляд навіть може видатися, що культура зараз — як той ведмідь у барлогу під час зимової сплячки. Однак в управлінні культури Львівської міськради запевняють, що не тільки доволі швидко пристосувалися до нових, карантинних, умов, а й дуже активно працюють!

Деталі — в розмові з очільницею відомства Христиною БЕРЕГОВСЬКОЮ.

«НАШІ БІБЛІОТЕКИ ДЛЯ ДОРОСЛИХ ПОЧАЛИ АКТИВНО ПРАЦЮВАТИ З РОДИНАМИ»

— Театри, кінотеатри, бібліотеки, музеї зараз на карантині. До яких заходів вдаєтеся, щоби робота продовжувалася?

— За перший місяць карантину ми повністю проаналізували нашу роботу за останній рік. Провели й діагностику наших конкурсів. Також намагалися прозондували театральний репертуар, бо деякі концепції насправді просто «вивітрилися», позаяк світ тепер подає нам зовсім інші виклики і потрібно робити постановки відповідно до актуальних соціальних проблем. Щодо книгозбірень, то тепер на перший план виходить оцифрування бібліотечного контенту. Робимо важливі переліки тем, які можуть бути цікавими для читача. Наші бібліотеки для дорослих почали активно працювати з родинами. Наприклад, коли дитина на онлайн-уроці, то мама може поспілкуватися з бібліотекарем, котрий порадить, що можна почитати, відразу дасть лінк на електронне джерело тієї чи іншої жанрової книжки, яка її цікавить. Бібліотекарі також зараз зробили добірку звукових книжок, а ще — фільмів, знятих за літературними творами. Наш кіноцентр, що на вулиці Володимира Великого, перезаписав під час карантину кінострічки-хроніки (зокрема 1970-х років. — Т. К.) і має можливість оживити спогади людей різних вікових категорій, які, приміром, у телевізійному показі не можуть знайти фільми свого минулого — дитинства чи молодості, а власне, в наших архівах такі стрічки є, і ми всі їх робимо доступними в інтернеті. Наші музеї проводять віртуальні екскурсії, оцифровують фондові збірки, а ті, що вже були оцифровані, демонструють онлайн. Можна подивитися й ті виставки, котрі були заплановані.

«ФОРУМ ВИДАВЦІВ ВІДБУДЕТЬСЯ ОДНОЗНАЧНО!» — ГОВОРИТЬ ХРИСТИНА БЕРЕГОВСЬКА. ОЧЕВИДНО, ЦЬОГОРІЧ ОБ’ЄДНАЮТЬ ДИТЯЧИЙ І ДОРОСЛИЙ ФОРУМИ І ЗМІНЯТЬ ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ / ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «ДЕНЬ»

Дуже активно працюють наші музичні школи — вчителі знайшли певний механізм, завдяки якому можуть прослуховувати дітей через онлайн-ресурси, і це означає, що навчання перебігає повноцінно. Відбулося чимало музичних подій, які могли згуртувати і батьків, і дітей. Отже, час карантину дав нам можливість перезавантаження і повного аналізу. Якби не карантин, то, напевно, ми не мали б можливості все це здійснити, бо щоденна рутина закручує.

«ПРИ ВИХОДІ З КАРАНТИНУ ЛЮДИ МАТИМУТЬ НЕ ТІЛЬКИ ГАСТРОНОМІЧНУ МОТИВАЦІЮ, ЩОБИ ПРИЇХАТИ ДО ЛЬВОВА»

— Чи ви підраховуєте, скільки людей відвідують веб-сайти? Тобто чи не є марною робота в режимі онлайн?

— Так. За час карантину ми зробили логістику, скільки є переглядів на веб-сайтах, у соціальних мережах, також — скільки створено публікацій, рецензій про ту чи іншу виставу чи роботу якоїсь інституції культури. У кожній інституції тепер існують такі посади, як піар-менеджер та проєктний менеджер, щоби побачити недоліки й усунути їх. Під час карантину чисельність людей та якихось реакцій на ті чи інші, скажімо, театри чи музеї зросла в рази. Варто зазначити, що от зараз дуже зацікавилися Україною українці у світі, бо зараз до України фізично не можна потрапити. І при цьому немає перешкод для того, щоб узяти активну участь у віртуальних культурних процесах, які дуже пожвавилися через пандемію. Так, на різні платформи, наприклад — діаспорні та Світового конгресу українців, ми надсилаємо свої контенти, зокрема — Оперного театру і Театру Заньковецької. Це зручно, бо не потрібно шукати в Google, якщо уже є готова добірка. Також це дуже сприяє промоції Львова. І це означає, що при виході з карантину люди матимуть не тільки гастрономічну мотивацію, щоби приїхати до Львова, а й культурну зацікавленість. І вже знатимуть, що головний корпус Національного музею імені Андрея Шептицького розташований навскіс від Оперного театру, а на площі Ринок розташовані кілька будівель Історичного музею, а не лише Італійський дворик, де можна поласувати кавою.

«ТАК, ЯК БУЛО, ВЖЕ НЕ БУДЕ»

— У Львові з року в рік упродовж весняних та літніх місяців відбуваються дуже багато різноманітних міжнародних заходів. Цього року, на жаль… Уже відомо, що відтерміновується святкування Дня міста, яке мало відбутися першої неділі травня. На наступний рік перенесено десятий, ювілейний, Leopolis Jazz Fest, який мав відбутися наприкінці червня. Що з іншими знаковими подіями? Зокрема, з міжнародним фестивалем фольклору «Етновир», Форумом видавців, міжнародним фестивалем класичної музики LvivMozArt, який об’єднує кращих музикантів України та світу? Перелік можна продовжувати…

— Ми сподіваємося, що не скасовуватимемо, а переноситимемо. Ті заходи, які ви щойно назвали, — іміджеві для Львова. І ми маємо дуже потужну фінансову та медійну їх підтримку. Якщо відкриють кордони, то «Етновир» відбудеться (20 — 24 серпня. — Т. К.). Те саме можемо говорити й про LvivMozArt (запланований на 18 — 26 вересня. — Т. К.), який передбачає приїзд іноземних виконавців. Що ж до Форуму видавців, то він менше залежить від гостей з-за кордону — це, радше, внутрішньонаціональний захід (дата проведення — 16 — 20 вересня. — Т. К.). Дитячий і дорослий форум цього року ми об'єднаємо. Щодо термінів, то будемо дивитися по ситуації, але те, що він відбудеться, — однозначно! Напевно, доведеться через всім відомі обставини коригувати поведінку людей. Тобто так, як було, вже не буде! А ювілейні заходи відбуватимуться в якомусь камерному форматі. Ми дуже повільно виходитимемо на попередні рівні в культурі.

— Якщо найближчим часом будуть пом’якшені карантинні заходи, тобто буде дозволено людям збиратися до 50 осіб, чи це означатиме, що відновлять роботу театри?

— Наші міські театри, на відміну від Національного театру імені Марії Заньковецької, мають доволі невеликі глядацькі зали. Тому якщо зали заповнюватимуться бодай наполовину, то чому ні? Ми, до речі, робили такі експерименти, коли входили в карантин. Зараз маємо вже перелік новинок для камерних, з невеликою кількістю дійових осіб, показів. А отже, матимемо що запропонувати і львів’янам, і гостям після виходу із карантину. Принагідно зазначу, що всі львівські театри і зараз пропонують в онлайн-режимі вистави зі своїх репертуарних архівів. І навіть спромагаються на онлайн-фестивалі. Як, скажімо, Театр естрадних мініатюр «І люди, і ляльки» (детальніше про цю подію можна дізнатися із публікації «Перший і... шостий» у «Дні». — Т. К.).

«УСВІДОМЛЮЄМО, НАСКІЛЬКИ ВАЖЧЕ ПРАЦЮВАТИ ВІДДАЛЕНО, З ДОМУ, БО РОБОЧИЙ ДЕНЬ ТЕПЕР — НЕНОРМОВАНИЙ»

— Який загалом настрій у працівників управління культури у зв’язку з карантином? І чого навчив карантин?

— Ми дуже переживали через новини із Києва, коли йшлося про значне скорочення фінансування культури. І ця хвиля насправді була панічною. Скидається, ми більше переживали за УКФ, ніж за коронавірус. Але нас заспокоїли. Фінансування культури у Львові не скорочуватиметься. Ми працюємо повноцінно, нікого не відправляємо, як в інших областях, у відпустку за власний кошт. Також не плануємо скорочувати штати. Єдине — що не маємо зараз доплат та премій, але ставимося до цього з розумінням. Усі ми дуже хочемо працювати. І якраз тепер, напевно, зрозуміли ціну свободи і живого спілкування. Також усвідомлюємо, наскільки важче працювати віддалено, з дому, бо робочий день тепер — ненормований.

Що ж до того, чого навчив нас карантин?.. Мабуть, усім нам треба трохи зупинитися й більше думати, щоби навчитися відділяти зерно від полови. Бо раніше якось ніхто й не замислювався над тим, що може бути серед полови. Нам здавалося, що все робимо правильно. Якщо раніше гналися за технологіями, то ті технології нас і зупинили. Тепер дуже хочеться живого і реального. Оце зараз найбільше цікавить усіх!