«Квиток до Харкова»

Ситуація з меморіальною дошкою Юрієві Шевельову у Харкові вкотре засвідчила про широку необізнаність українського суспільства з діяльністю та культурною спадщиною видатного мовознавця ХХ століття, провідного еміграційного мислителя, критика та культуролога, професора Колумбійського університету в Нью-Йорку. Ця проблема пов’язана, зокрема, і з відсутністю доступних пересічному жителю матеріалів про вченого. «День» неодноразово писав про Шевельова, і невипадковим є видання його текстів «Москва, Маросєйка», «Ми і ми» у «Бронебійній публіцистиці».  Після вандального акту в Харкові очевидною стала потреба негайної актуалізації та популяризації «шевельовських студій». Інтелектуальну честь Харкова кинулися рятувати: Сергій Жадан провадить Шевельовські читання, активісти власним коштом видають книжки мовознавця, організовують культурні заходи, присвячені видатному інтелектуалу.

«Кількість харків’ян, які засуджують дії влади зі знищення пам’ятної дошки Юрію Шевельову, зростає. А тим часом міліція вважає, що «навмисного пошкодження меморіальної дошки Шевельову Ю. В. встановлено не було», — розповідає координатор Українського клубу Слобідчини, ініціатор меморіальної дошки Юрію Шевельову в Харкові Вікторія СКЛЯРОВА. —  Незабаром громадське вшанування пам’яті Юрія Шевельова у Харкові продовжиться. 12 грудня буде проведено публічну дискусію щодо ситуації навколо збереження пам’яті видатного славіста-мовознавця із залученням представників громадських організацій. 13 грудня — літературний вечір для громадськості Харкова, 14 грудня — круглий стіл «Мій Юрій Шевельов».

«Постать Шевельова-Шереха та його ставлення до української культури є прикладом надзвичайного професіоналізму та відповідальності українського громадянина у справі розвитку нашої гуманітарної політики, — вважає доктор філософських наук, виконавчий директор міжнародного фонду «Відродження» Євген БИСТРИЦЬКИЙ. —  Той, хто спирається на його доробок, буде здатний знайти вірний шлях між двома політичними викривленнями у ставленні до українського світу: ще радянського типу невігластва щодо національних цінностей, з одного боку, та політиками, які вважають за можливе навчати всіх мові й культурі, з іншого».

Ще однією ініціативою є створення Премії імені Юрія Шевельова. Її заснували Український центр Міжнародного ПЕН-клубу, Києво-Могилянська бізнес-школа, видавництво «Дух і літера» та Український науковий інститут Гарвардського університету. «Її присуджуватимуть раз на рік українському авторові за художню та наукову есеїстку, опубліковану протягом останнього року, — розповідає професор, член капітули премії ПЕН-клубу імені Юрія Шевельова Елеонора СОЛОВЕЙ.  — Авторам-лауреатам мають бути притаманні незалежність думки та витонченість стилю — найцінніші, кореневі риси жанру, культивовані і в блискучій есеїстиці Юрія Шевельова. Маємо надію, що премія увійде до числа найбільш престижних літературних нагород в Україні і буде стимулом для подальшого розвитку цього модерного і затребуваного жанру».

Як каже Оксана ЗАБУЖКО, такими сукупними стараннями ми виписали Юрію Володимировичу його «квиток до Харкова», і цього квитка вже нікому не скасувати: «Можу із упевненістю повторити те, що три роки тому звучало ще зухвалою надією: це справді був тільки початок».