Мао-Мао і прапор
![](/sites/default/files/main/openpublish_article/19980603/4103-15.jpg)
Промінь ковзає по столу — ось лисячі пензлики на бамбукових паличках, дивовижні інструменти, плитки сухої туші, позеленілі монети з квадратними отворами в центрі. Промінь завмирає: виявляється, господиня вже прокинулася й зайнялася тим, що ми б назвали гімнастикою. Навіть її дихання нетутешнє. Вона вдихає силу і видихає холод. Або принаймні з дитинства думає, що це так.
Мао-Мао народилася в країні, де ранками з темряви встає не молода з перстами пурпурними Еос, а зовсім інша богиня, набагато древніша за європейську. Мао-Мао народилася в незвичайній навіть для Китаю сім’ї родових каліграфів, де з дитинства навчають «чистоті в серці, тиші в душі і зосередженості в голові». Щоб стати прозорим для Неба, в цій родині з покоління в покоління не приймали в себе нічого, що засмічує душу: ні алкоголю, ні тютюну, ні навіть кави або чаю. Лише чисту воду. І з народження навчали дітей робити руку слухняною диханню, а дихання — серцю. Для цього Мао-Мао обв’язували подушками, давали в руку лисячий пензлик, воду, туш і папір і вчили мовчанню. Тоді вона ще звалася Су Цун. Це ім’я було передбачене для неї в стародавній родовій книзі. Су Цун — розумна і швидка. Коли вона народилася, батька за стародавнє мистецтво відправили на перевиховання до табору — пересапувати землю. І вона побачила його лише через три роки. Розумна — швидко вивчила перші три тисячі ієрогліфів, необхідні для середньої школи, потім ще вісім тисяч у Пекінському університеті, за іграшки вивчила російську. А скінчивши університетський курс каліграфії, Су Цун отримала від свого вчителя нове ім’я — Мао-Мао, що означає «вічна дитина».
Дивні вітри занесли її в Україну. Її запросили викладати до Інституту іноземних мов саме у той час, коли вітри змін уже перетворювали найбагатшу колись провінцію імперії на самостійну державу, яка через кілька років стане найбіднішою у Європі. Уперше вона побачила прапор цієї країни на одній із студентських демонстрацій, їй пояснили символіку: зверху — блакитне небо, внизу — жовта від достиглої пшениці земля. Мао-Мао здригнулася, це був дуже поганий знак для юної країни. У свідомості виникла зловісна триграма з «Книги змін» — «Пі». Небо вгорі, земля знизу, або чоловік вгорі, жінка знизу, що за китайськими поняттями неприродно, адже жінка слабка й не може втримати чоловіка. Значення цього знаку в стародавній гадальній книзі віщує занепад. «Негідні люди не сприяють стійкості гідної людини. Велике відходить. Мале приходить». Але якщо перевернути прапор, то вийде знак «Тай» з прямо протилежним значенням: «Розквіт. Мале відходить, велике приходить. Щастя, розвиток». Відтоді Мао-Мао, «вічна дитина», намагається довести, що все в Україні буде добре, варто лише перевернути прапор. «Ваша країна розміщена дуже вдало, між Сходом і Заходом. Наша древня наука «фун ші» каже, що тут дуже добре жити людям. Правильно розміщені море, ріки, найкраща в Європі земля. І в людях повинна бути гармонія. Але прапор — неправильний». На її погляд, це дуже важливо. Неправильний символ визначає потворне буття. Вона пише картини з «правильним» прапором, влаштовує виставки. Одного разу до смерті перелякала Кравчука, коли той був ще Президентом України. Уявіть, приходить Леонід Макарович на виставку до Будинку вчених і тут раптом вискакує маленька китаянка, яка доводить, що, бачте, «прапор неправильний». Своїх ціла купа проблем, інфляція, незабаром вибори, на п’яти Кучма наступає, а тут китайська дівчина з дивними ідеями. Дипломатично вивернувся — мовляв, «Книга змін» — це не українська книга і до нашого прапора жодного стосунку не має. Але буквально через рік грізний знак «Пі» завдав удару і самому Президентові. Проте, він же був і втіхою від програшу на виборах: «Негідні люди не сприяють стійкості гідної людини. Велике відходить. Мале приходить». Цим знаком зможе тепер втішитися будь-який непереобраний президент і парламентарій.
Я не вірю в «Книгу змін». І намагаюся ввічливо переконати Мао-Мао, що
треба не прапор перевертати, а мізки. Що її ідея нагадує мені пісеньку
про «Остров невезения», де «люди не бездельники и могли бы жить, им бы
понедельники — взять и отменить». Але Мао-Мао, вічна дитина, сумно хитає
головою й каже: «Ви не можете побачити світ очима китайця». Не можу. Дуже
складно дивитися на світ очима народу, в мові якого ієрогліф «бізнесмен»
розшифровується як «людина, що вступила в море», а ієрогліф «не бізнесмен»
означає «людина, що вибралася на сушу». Складно бачити в прапорі боротьбу
стихій, а не просто вдале колірне поєднання. Я не вірю «І цзин», книгу
змін, але деякі її рядки дуже гарні. «Сприятливий брід через велику річку».
Ось тільки б відшукати цей брід і не потонути в холодній річці історії.
І тоді, нарешті, для колишньої багатої провінції «встане з темряви молода
з перстами пурпурними Еос» і пітьма, що оповила прапор, розвіється. Чи
жовто-синій, чи синьо-жовтий стяг.
Випуск газети №:
№103, (1998)Рубрика
Культура