Міжнародний гопак у Ялті

ЗНАЙОМСТВО

Яскравий контраст між центром і півднем України відчувається в той момент, коли автобус, проминувши Сімферополь, під’їжджає до початку Кримських гір. Про довгий, нудний, нічний, важкий маршрут цілком забуваєш, коли половину вікна «неоплана» займає краєвид Чорного моря. Нечисленна група столичних журналістів, ущільнена багатолюдним ізраїльським колективом «The Iris of Nazareth», не відривалася від пейзажу до самої Ялти. У столиці кримських курортів дощило. Швидко поселилися в санаторії та вирушили на прес-конференцію.

Такої строкатої аудиторії за одним столом до цього дня бачити не доводилося. Австрійські «лісоруби» сиділи навпроти журналістів із друкованих ЗМІ, німецькі «фройлян» через стіл посміхалися київським операторам, а луганські «цигани» зайняли місця навпроти організаторів фестивалю.

Представники міськадміністрації пригадали історію розвитку фестивалю. Шість років тому музичні колективи приїжджали на берег Чорного моря в травні. Кілька років по тому фест проводили у вересні. А нині — в розпал курортного сезону. Деякі фестивалі почали приєднуватись до «Ялти-2004». Наприклад, V Фестиваль феєрверків. Кожен концертний день закінчувався виступом двох команд майстрів піротехніки.

КУЛЬТУРНА ПРОГРАМА

Кожен iз учасників фестивалю розподіляв свій графік роботи та відпочинку на власний розсуд. Організатори потурбувалися, щоб усі взяли від кримського колориту якнайбільше. Уранці організовували екскурсії. Хочеш — їдь до Воронцовського палацу, на гору Ай-Петрі, йди на пляж. Вечорами відбувався Інтерклуб (дискотека), де до другої години ночі молодь із різних країн розучувала національні танці.

Тоді як одні колективи збагачувалися культурними традиціями України, інші — знайомили зі своїми. Керівник «Pfarrwanger Schuhplattler» Франц Цухетнер розповів: «Учасники нашого колективу працюють у сферах, далеких від творчості. Я, наприклад, менеджер компанії. Народні танці — це наше хобі. У нас танцюють лише чоловіки, і ми використовуємо дуже прості костюми. Вони пошиті за зразком XVI століття, хоча в мене вдома є штани, яким 100 років». Австрійський колектив відзначився на фестивалі тим, що протягом усіх чотирьох днів його учасників можна було побачити виключно в національному вбранні. А фірмовий австрійський клич «Ййо-хой», що звучав зі сцени, розносився вечорами над набережною вже з вуст відпочиваючих.

КОЛЬОРИ НАБЕРЕЖНОЇ

У день завершення фестивалю відпочиваючі, якi ліниво прогулювались серед пальм і кипарисів, стали учасниками карнавального ходу вулицями Ялти. Творчі колективи під знаменами своїх країн демонстрували свої таланти. Попереду колони бігли оператори телеканалів і фотографи, збоку хід вітали глядачі, а позаду до колони примикали туристи, заражені карнавальним духом. Строкаті костюми корейського колективу, суворі іспанці, відчайдушні росіяни, драйвові грузини, голосисті українці, змішавшись в одну інтернаціональну масу з глядачами, потяглися до сцени, де вже звучали фанфари, сповіщаючи про початок гала-концерту.

ЗА ЛАШТУНКАМИ

Щовечора концерти проходили на ялтинській набережній і на центральній площі Алушти.

На невеликому п’ятачку за сценою можна було загубитися серед різноманітності костюмів і мов. І якби організатори влаштували конкурс на кращий костюм, то журі було б непросто визначитися з переможцем. Найпростішими були костюми австрійців, чого, проте, вони й не приховували. У простоті з ними могли позмагатися хіба що ізраїльтяни у формах морячків. Костюми інших виконавців виблискували багатством прикрас, кольорів і вишивки. Багато колективів виділялися з маси супроводжуючими виступ атрибутами. У музикантів прийнято виставляти організаторам райдер із переліком речей і продуктів, потрібних для цілковитого комфорту. І якщо деякі рок- і поп-зірки намагаються згадати в цьому списку найдорожчі спиртні напої або суперапартаменти, то колектив «Pfarrwanger Schuhplattler» замовив дві лавки та колоду(!). З інших атрибутів виступу за сценою плавала величезна дерев’яна ванна, тендітні дівчата ходили з шаблями, а «гуцули» збирали трембіти.

НА СЦЕНІ

У день закриття VI Мiжнародного фольклорного фестивалю «Ялта-2004» на сцену п’ятого причалу Ялти вийшли 17 фольклорних колективів. Виявилося, що найтрепетніше до української культури ставляться в Луганську. Це місто представляли чотири колективи. Інші міста та країни делегували по одному колективу або учаснику.

Зі слів охоронців, перед сценою зібралися близько двох тисяч глядачів. За попередні дні публіка встигла визначитися з фаворитами фестивалю та бурхливо зустрічала їхні виступи. Київсько-«німецький» ансамбль «Deutsche Quelle» брав молодістю, оригінальною програмою та костюмами. До речі, дерев’яна ванна була їхнім атрибутом виступу. Колектив EL Candil, що представляв Іспанію, трохи розчарував. Виявилося, що їхній фольклор сповнений більше сумними нотами, ніж веселими. Програму південнокорейського ансамблю Seoul-KOYA Folk Dancing Corps глядачі охрестили «шість рухів на годину». Але виявилося, що кращої музики для релаксу на фестивалі годі було шукати, а фантастичний танець із віялами налаштовував на ліричний лад. Репертуар луганського колективу «Воля» нагадував виступи в нічних клубах на корпоративних вечірках — циганщина, попурі з радянських пісень. Але професійно зроблена програма пішла на «ура».

Лідери глядацьких симпатій закривали вечір. Почали австрійці «Pfarrwanger Schuhplattler». Нібито прості рухи — стрибки, поплескування, але, зі слів фахівців, виявилися досить складними «па». Протягом трьох хвилин треба синхронно бити себе по різних частинах тіла, при цьому встигати підстрибувати, ще й кричати «ййо-хой». Лавки та колода (заявлені в райдері) з’явилися на сцені на фінальний «танець лісорубів». Під звуки акордеона пара пиляє, двоє — рубають, інші щось варять на відкритому вогні (під час фестивалю дотримувалися всіх правил протипожежної безпеки). Просто, але дуже весело. Глядачі були в захваті.

Коли на сцену вийшов грузинський ансамбль «Університет», кількість глядачів перед сценою значно збільшилася. І знову акордеон, але тепер із шаленим драйвом барабанів. Те, що творили танцівники на сцені, неможливо передати словами. Якщо спробувати простими словами описати номери «університетників», — це симбіоз художньої гімнастики та найвищої акробатики. Вищий клас. До речі, колектив «Університет» настільки популярний на Кавказі, що всiєю дорогою до Ялти на блок-постах вони отримували «зелену дорогу», щойно там чули їхню назву. Приклад того, що мистецтво може подолати будь-які конфлікти.

Наймолодшому фольклорному колективу України, ансамблю «Легенда» з Луганська, виділили максимальну кількість часу на виступ. Їхній союз пісні й танцю максимально розкрив глядачу українську культуру. А те, як учасниці колективу поводяться з козацькими шаблями, примусило переглянути свої погляди на луганську «слабку стать».

У фіналі на сцену вийшов народний ансамбль танцю з Сімферополя «Юність» із візитною карткою України — гопаком. У цей танець традиційно влилися всі колективи- учасники фестивалю. Наступного разу цей ексклюзивний міжнародний гопак можна буде побачити лише на «Ялті-2005».