Музика для думаючих

Засновником фесту є відомий український джазмен, бас-гітарист Ігор Закус (на фото). У складі ритм-секції працювали віртуози: клавішник Фіма Чупахін, барабанщик Олександр Лебеденко і гітарист Денис Мороз. За вокал «відповідали» три досвідчені джазові співачки: лірична Юлія Рома, яскрава Лана Меркулова й запальна Ольга Нека.

— Жіночий голос — такий же інструмент джазу, як саксофон, — упевнений Ігор Закус. — Щоправда, цього разу в нашій програмі не було саксофоніста, зате були аж три чудові голоси! Кожна з виконавиць має свою манеру і глибоко індивідуальний тембр. Коли я запрошував дівчат взяти участь у концерті, мав на меті показати глядачеві три обличчя українського джазу. А вже йому обирати, яке більше до вподоби.

Судячи з реакції залу (де, до речі, яблуку ніде було впасти), сподобалися всі три прекрасні обличчя. Публіка намагалася підспівувати навіть авторські пісні, які чула вперше. «Я раніше бачила тільки Олю, вона виступала в «Голосі країни», — зізналася глядачка, 29-річна киянка Олена. — Ще тоді обурилася: ну, як можна не розвернути крісла, коли в людини такий голос? Спасибі Ігореві: він щомісяця дарує нам свято справжньої музики і запрошує виконавців, яких варто чути й бачити. Восени, на нову програму, неодмінно прийду: уже сьогодні хотіла купити квитки...»

— Кажуть, джаз — це музика для еліти, — розмірковує Ігор Закус, — проте, даючи таке визначення, треба, мабуть, пояснювати, що ж таке еліта. Це не лише забезпечені люди, які мають певний соціальний статус, бо серед моїх глядачів чимало, наприклад, студентської молоді, яка тільки починає свій шлях у житті. Я сказав би, що джаз — музика для думаючих. Треба час від часу задумуватися над, здавалося б, простими питаннями: хто ти, чого прагнеш у цьому житті і яким хочеш бачити світ навколо себе. Джаз спонукає до пошуку відповідей, створення чогось нового, вдосконалення себе самого, він змушує думати, уявляти і мріяти».

Охочі виконувати таку музику разом з Ігорем та його бендом шикуються в черги — щоразу на концерт приходять молоді виконавці, і в усіх них запитання: «А як потрапити в команду проекту Jazz Kolo?». «Шанси є в усіх, хто любить і вміє співати, — пояснює Ігор. — Кожен концерт я починаю, власне, з ідеї, а вже потім, коли вона сформульована, запрошую співаків та музикантів, котрі, як на мене, найкраще її втілять».

Деколи ідеї зовсім неймовірні. Так, наприклад, в одному з концертів (а на малій сцені «України» їх було вже дев’ять — із вересня 2014-го) джаз грали... на трембіті! «Та й на дримбі можна, чому ні? — посміхається Ігор. — Немає таких інструментів, на яких джазу не зіграєш, головне — як грати. Поїдьте в Карпати — послухайте, як гуцули виконують джаз. Упевнений, ви такого не чули! У нас дивовижний, дуже талановитий народ». Такої самої думки, до речі, й зірка світового джазу Маркус Міллер, коли почув Закуса та його команду. «Це було на фестивалі «ДоДж», який проводив відомий продюсер Олександр Сірий, — згадує Ігор. — Ми з хлопцями грали в Маркуса на розігріві, і після концерту він захотів поспілкуватися зі мною. Простий собі чоловік, без зоряної хвороби. Мабуть, чим більше людині дано, тим простіше з нею говорити». Після тієї зустрічі Маркус, справжня легенда і людина-оркестр, зізнавався ЗМІ: таких музикантів, як Ігор Закус, у світі з десяток.

Новий сезон Jazz Kolo розпочне восени й обіцяє чимало приємних сюрпризів для меломанів.