«Музика і церква можуть зняти агресивний настрій і переконати людей у тому, що народи повинні обійнятися»!

 Кіра ПIТОЄВА, провідний науковий співробітник літературно-меморіального музею Михайла Булгакова:

— Для нас, людей старшого покоління, велике щастя — дожити до цих великих днів. При цьому важко передати відчуття провини і неймовірного страждання, які ми відчуваємо, тому що не маємо сили, не можемо своїми руками робити революцію. За неї заплатили молоді люди, вони віддали свої життя — і продовжили життя нам.

Сьогодні, після всього, що ми пережили, у всьому світі дуже природно, без перекладу, звучить слово «Майдан». І все, що сталося за ці три місяці, мені здається, не залишає сумніву в тому, що таке українська національна ідея. Дуже часто піднімалось питання: як сформулювати українську ідею? Але якщо пам’ятати про те, що ідея не обов’язково повинна виражатись у слові, то зараз українською національною ідеєю є наш гімн. «У ньому є ознаки літургійного начала, — сказав про Гімн України наш великий композитор Валентин Сильвестров. — У цьому гімні затонула... пам’ять про літургію, про всеношну». І, по-моєму, саме це багато в чому визначило дії Майдану. Те, що цілонічний розспів звучав ночами щогодини, з’єднало думки людей із церквою, яка стала на бік народу і не просто його підтримала, а справді виявилась народною. Повернення до релігії на даному етапі мені здається дуже важливим моментом. Другим моментом є музика — саме народна музика, яка є головним вираженням душі українського народу. І коли в трагічні поминальні дні у виконанні «Піккардійської терції» зазвучала «Плине кача», все зійшлось воєдино: церковна мелодика, абсолютне зближення з народною піснею, характер народу. У цьому контексті «Ода до радості», яка вперше прозвучала у виконанні Тараса Компаніченка українською мовою, органічно поєднала наші національні музичні витоки з європейською класикою.

Мені здається, саме музика і церква можуть зараз не просто припинити кровопролиття, а й зняти той агресивний, на жаль, природний для моменту настрій і переконати людей у тому, що народи повинні обнятись — «Обніміться, мільйони!» Навчити бути милосердними і розуміти, що не всім легко дається істина.

Від перших днів Майдану, від самого його зародження я як людина театральна сприйняла всю цю картину як усесвітню містерію, в якій не випадково все почалося з побиття немовлят. Не випадково активіста Автомайдану Дмитра Булатова розпинали у прямому розумінні слова — погляньте на його руки зі слідами від цвяхів! І, звичайно, народ України такої вселенської містерії гідний. Це не просто вчитаний у події текст — вселенська церковна містеріальна драма, заснована на музичному звучанні, увійде у світову історію!