Мистецтво сумніву Річарда Грейсона

Зустріч з митцем відбулася у рамках програми заходів Британської Ради на ARSENALE 2012. У центрі лекції художника для зацікавлених киян — одна з головних його відеоробіт «Золоте космічне місто Бога», присвячена переосмисленню такого філософського поняття, як кінець світу. На відео люди співають лібрето, створене з різних частин Старого Заповіту. На думку Грейсона, слова з цієї частини Біблії — це своєрідна моральна домовленість між людьми, життєва метафора для суспільства.

— Це відео — фактично Книга Одкровення. Найбільш ціннісними моментами у фільмі є кадри, де люди чомусь раптово припиняють співати і просто дивляться кудись, ніби перебуваючи в екстазі, — пояснює митець.

Роботі над проектом «Золоте космічне місто Бога», як розповів Річард Грейсон, передувала серія текстових картин, метою створення якої було пояснення незрозумілих речей та пізнання навколишнього світу. Перша з них називалася «Можливість подорожувати швидше, ніж світло», роботу над якою художник розпочав 2000 року.

Попри те, що Річард Грейсон у своїх проектах використовує сучасні техніки та підходи, постмодерн він вважає першою сходинкою на шляху до краху в мистецтві. Утім, на його думку, епоха постмодерну ще не настала. «Я не хотів би бути тим археологом, яким через тисячу років знайде чорний куб і буде думати, що це — постамент чи бог», — говорить художник.

На питання, чи відбудеться відродження мистецтва до того, як прийде кінець світу, Грейсон відповів: «Якщо й прийде відродження, то точно не після апокаліпсису. Ми багато говоримо про відродження, але те, що відбувається зараз, — це також добре. Що мене інтригує: десь 50 відсотків людей залишають зал вже після 3—5 хвилин мого фільму, але деякі дивляться до кінця. Багато років тому було зроблено дослідження, скільки часу люди перебувають біля однієї картини в галереї — приблизно шість секунд. Це не дуже тішить. Але якщо люди дивляться мої роботи більше години — це вже добре».

Митець зізнається, що він не належить до прихильників тієї точки зору, що мистецтво неодмінно має приносити якусь користь, тому що загалом у ньому немає нічого, що може на практиці покращити життя. Те, що робить Грейсон, — це мистецтво сумніву. «Я не намагаюся пізнати сенс цього світу. Мої роботи — це невеличкі розслідування, а не твердження», — пояснює Річард. Головним інструментом у цих мистецьких дослідженнях є слово. На запитання, чи можливо щось змінити в світі за допомогою слова, художник відповідає: «Так, тому що слова вже змінювали світ. І продовжують це робити».