Митці та... комунальні проблеми

У столиці паралізовано роботу багатьох майстерень митців, які не мають коштів платити за комунальні послуги («День» № 28-29, 17-18 лютого 2002 р. — репортаж «Записки з «Живого» дому... що замерзає» про поневіряння художників творчого об’єднання «Лаврські майстерні», яких намагаються вижити). У відкритому листі, який підписали 88 художників, митці звертаються до представників влади, уряду і мерії. Проблема полягає в тому, що «членам Національної спілки художників України незаконно підвищено тарифи на комунальні послуги за творчі майстерні, що безпідставно були прирівняні до підприємств, фінансовий обіг яких становить сотні тисяч, а то й мільйони гривень... Всупереч Закону України «Про Національні творчі спілки», який визначає статус творчого працівника, Національна комісія з регулювання ринку комунальних послуг віднесла художників до підприємців та бізнесменів. Кількість гкал на порушення всяких нормативів визначається за бажанням теплонадавача від 2,5 до 5 гкал. Нескладно підрахувати, в які суми виливаються ці гкал, що залежно від площі становлять від 3000 до 6000 грн., а це є неприпустимим завищенням. Ця ціна непідсильна для художника! Ми вважаємо, що це засіб тотального тиску на митців.

Таким чином, застосовуючи фінансові репресії стосовно художників, реалізовується політика на знищення матеріальної бази Національної спілки художників України», — пишуть митці (повний текст листа читайте на сайті «Дня»).

«Творчі майстерні є власністю НСХУ (Національної спілки художників України) і збудовані за кошти художників, — нагадують у листі художники. Нині «чиновники здійснюють фінансовий тиск на митців, ніби не розуміють, що культура не є бізнесом, а, навпаки, потребує захисту держави. Позбавлення художників робочого місця — це, по суті, заборона праці, на відміну від чиновника, який за своє робоче місце із власної кишені не платить. Вважаємо це антидержавним злочином, за який доведеться відповідати не тільки перед історією, а й перед законами України за руїну духовної культури, яку вони чинять.

Такого не знає жодна країна Європи, де існують подібні творчі об’єднання та професійні гільдії. Існування спілок, або братств, цехів музикантів, кобзарів, ковалів, гончарів, малярів має глибинну, багатовічну традицію. Підтримка творчих організацій митців є політикою кожної держави в гуманітарній сфері. На противагу здоровому глузду політика й винищення творців мистецтва стала ганьбою України.

На нашу думку, конфлікт може бути вирішено однозначно: виконувати чинну Постанову Кабінету Міністрів № 1539, яку Національна комісія з регулювання ринку комунальних послуг не має права відміняти.

У зв’язку із зазначеним вище, члени Національної спілки художників України заявляють свій протест і готові до протестних акцій у центрі міста Києва.

Ми вимагаємо визнати Національну спілку художників України, підрозділи спілки, виставкові зали і творчі майстерні об’єктами культури, якими вони є в дійсності, й установити оплату комунальних послуг за тепло та енергію, визначену для населення. А також звільнити творчі спілки, як об’єкти культури, від сплати за землю», — звертаються митці.

Шановні керівники держави! Сьогодні відбувається геноцид культури. Не обскубуйте курку, яка несе золоті яйця!

Просимо звернути увагу на стан розвитку мистецтва і становище художників у нашій країні й підтримати культуру, яка була, є і буде неодмінною ознакою високорозвиненої європейської держави».