На межі світла та тіні

Свою виставку в галереї «Персона» молода київська художниця Олена Бабенцова назвала «Синопсія». Це грецьке слово означає «здатність людини переживати конкретно-кольорові відчуття різних тональностей, акордів, тембрів і, навпаки, мати звукові враження від певних кольорів».

Сама Олена Бабенцова говорить про картини, що складають цикл «Синопсія», лаконічно: «Імпульсом їх створення є спілкування з енергіями природи та враження від гармонії музичних творів. Зв'язок між звуком та силою світла породжує ритмічно-тональну структуру живописної площини. Колір виникає на межі мінливості світла та тіні, виявляючи емоційно-психологічний задум. Лінія, як універсальна міра безмежності форм, творить енергію світла».

«Кожна робота художниці несе в собі декілька пластів душевних та естетичних переживань, сплавлених рухом світла й кольорів у єдиний гармонійний твір. Гармонія й позитивна енергетика просто випромінюються барвами, щасливо сполученими на полотні. Ця матеріалізована радість згармонійованих кольорів нагадує про те, що навколишній світ живий у найменшому своєму вияві», — говорить директор галереї «Персона», мистецтвознавець Олеся Авраменко.

Отже, шлях Олени Бабенцової — це пошук гармонії. Про чіткість музичних асоціацій художниці свідчать назви її картин, що є специфічними музичними термінами: «Presto», «Corde a vide», «Antande», «Mesto». Але поряд з ними існують «Дотик ранку», «Рівнодення», «Примирення», «Мінливе світло». Все це — колір і лінія, навіть ще простіше — полотно і фарби. «...Те, що не можна відчути й порівняти, але в ньому жевріють форми. Те, що не відчувається і ні з чим не зрівняне, але в ньому існують речі. Примарне воно і не ясне». Цей вислів Лао Цзи художниця поставила епіграфом до своєї теперішньої виставки в «Персоні», до своєї «Синопсії»