На початку кар’єри Імре Кальман зневажав оперету
Виповнилося 125 років із дня народження славетного композитора, що написав безліч відомих творів у жанрі оперети, — жанру, який здійснив великий вплив на становлення так популярного сьогодні мюзиклу.
У дитинстві Імре Кальман хотів стати кравцем, потім опановував професію юриста, був період, коли він пробував стати музичним класиком, але всесвітню популярність здобув як майстер оперети. Він створив так званий стиль неовенської оперети, якому притаманне використання гостродраматичних колізій. Так, у «Фіалці Монмартра» використаний сюжет «Богеми» Мюрже, покладений і в основу однойменної опери Пуччіні, а зміст «Сільви» є, по суті, парафразом «Травіати» Верді, але тільки з доброю розв’язкою. Незважаючи на гострі колізії, мистецтво Кальмана святкове, ошатне й оптимістичне. Воно відрізняється щедрістю мелодики, високим професіоналізмом, чіткою і переконливою драматургією.
Імре Кальман народився 24 жовтня 1882 року в селі Шиофок на озері Балатон (славетний курорт в Угорщині). Спочатку родина майбутнього композитора жила досить добре (мала куховарку та прислугу), але коли батько збанкрутував, їм довелося переїхати до Будапешта. Саме в ці роки у хлопчикові прокинулася пристрасть до музики. Він мріє стати піаністом- віртуозом. Кальман навчається в гімназії, потім на юридичному факультеті університету і паралельно у Будапештській музичній академії. Він сам заробляє гроші на заняття музикою і купує старенький рояль. Будапештська музична академія відзначає перемоги молодого музиканта преміями, з успіхом виконується його скерцо «Сатурналія» і симфонічна поема «Андре і Йоганна».
Продовжуючи свої юридичні заняття, він із 1904 по 1908 рік працював музичним критиком у одній із будапештських газет, а також багато писав. До цього часу відносяться його професійні композиторські досліди. Але захоплення чисто симфонічною музикою не принесло молодому автору успіху. Якось після чергового провалу він зі сміхом вигукнув: «Виходить, мої симфонії не потрібні світовi? Справа скінчиться тим, що я зважуся на відчайдушний крок: візьму та й напишу оперету!»
До жанру оперети у той час Кальман ставився спогорда (і навіть потім намагався зробити більш серйозною оперету), обожнював Шумана та Чайковського, але тут відбулася прем’єра оперети Ференца Легара «Весела вдова», що приголомшила Кальмана та надихнула його на створення оперети. І якщо у Імре Кальмана і залишалися сумніви, ким бути — композитором або юристом, «серйозним» симфоністом або творцем «легкої музики», то тепер їх уже не існувало.
До 1908 року відноситься поява першої оперети Кальмана «Осінні маневри». У цей же час композитор переїжджає до Відня, де проживає до 1938 року. У Відні з’являються найвідоміші його оперети — «Циган-прем’єр», «Королева чардашу» («Сільва»), «Фея карнавалу», «Голлан-дочка», «Баядера», «Маріца», «Принцеса цирку», «Герцогиня з Чикаго», «Фіалка Монмартра», «Диявольський вершник». «Імператриця Жозефіна», «Маринка», «Арізонська леді» побачили світло рампи вже за межами Австрії.
Величезний успіх приходить до Кальмана 1915 року після прем’єри «Королеви чардашу» (вперше вона була поставлена у Відні під назвою «Княгиня чардашу» («Сільва»). Подальші роки утверджують за композитором славу одного з перших у своєму жанрі. Музою маестро стала молода російська актриса Віра Макинська, яка, незважаючи на різницю у віці (тридцять років), стала дружиною Кальмана. Саме їй композитор присвятив свою «Фіалку Монмартра». З Вірою Імре він пізнав радість батьківства: молода дружина подарувала йому сина і двох дочок...
На початку 30-х композитор здійснив велике турне по Швеції. 1934 року він стає кавалером французького «Почесного легіону». Успіх, слава, але після аншлюсу, коли маестро відмовився від пропозиції стати «почесним арійцем», Кальман був змушений емігрувати. Його не врятувало навіть те, що він був одним із улюблених композиторів Гітлера. А після від’їзду Імре Кальмана його твори заборонили виконувати у нацистській Німеччині. Врятовуючись від фашистів, він поїхав спочатку до Цюріха, а потім до Парижа, де проживав до 1940 року. Коли і до Франції докотилася фашистська хвиля, Імре Кальман емігрував до Америки. Але життя на чужині дуже обтяжувало композитора. За роки перебування у США він написав лише одну оперету «Маринка». Його останній твір — «Арізонська леді» (1953 р.), який композитор створює вже у Парижі, куди повертається з еміграції. У останні роки свого життя композитор дуже хворів. Його розбив параліч (одна половина обличчя була повністю паралізованою — він не міг говорити, ледве волочив ноги). Він помер у Парижі 30 жовтня 1953 року.
Імре Кальман залишив велику творчу спадщину нащадкам: двадцять оперет, твори для симфонічного оркестру, інструментальні п’єси, романси, вокальні цикли, а також статті та рецензії.
