На Волині встановили пам’ятник Миколі Косачу
Найменший брат Лесі Українки був і останнім господарем колись великого маєтку Косачів у волинському селі Колодяжне. Цими землями Косачі володіли ще з 1868 року, та при кінці свого життя Микола Петрович Косач залишився самотньою і бідною людиною. І стався такий поворот в історії, що частину колишніх маєтностей у нього придбав дід... нинішнього голови Волинської облдержадміністрації Бориса Клімчука. Ідею спорудити достойний пам’ятник на могилі Миколи Косача Борис Клімчук виношував давно. Меморіальний знак було відкрито і освячено на колодяжненському сільському цвинтарі у день, коли Україна відзначала печальну дату: 100-річчя від дня смерті Лесі Українки. Пам’ятник встановлено за кошти благодійного фонду Бориса Клімчука «Рідна Волинь».
Архип Федчук, дід нинішнього голови ОДА по матері, придбав 1932 року частину земель Косачів, та головне — будівлі, у яких з часом відкрили і нині діючий літературно-меморіальний музей Лесі Українки. У так званому «сірому» будиночку виростала мати Бориса Петровича Клімчука, їла яблука з косачівського саду і ходила тими ж стежками, якими ходила у дитинстві Леся Українка. Микола Косач після здачі своїх земель в оренду залишився жити у цьому ж «сірому» будиночку, у мініатюрній горішній кімнаті (цієї надбудови уже немає), яку його мати, письменниця Олена Пчілка, мала за свій робочий кабінет. «Вікіпедія» сьогодні називає Миколу Косача українським громадським діячем. Він матеріально підтримував ковельську «Просвіту», засновником якої і був, мав велику власну бібліотеку, книжками з котрої щедро ділився з просвітянами Волині, утримував у Ковелі будинок для дітей-сиріт. В українській землі Микола Петрович похований останнім із Косачів, бо інших вже доля розкидала світами. Його похорони також організовував дід Бориса Клімчука. 1943 року у Колодяжному побували сестри Лесі Українки — Ольга та Ізидора.
Бабуся Бориса Клімчука саме напекла домашнього хліба. Дала їм по хлібині, сестри обіцяли повернутися на Волинь. Але цього не сталося.
Нині відкриттям білих плям із родоводу Косачів займається підданий Швейцарії, онук іншої сестри Лесі Українки (Оксани Косач-Шиманської) Роберто Гааб. Він уже кілька разів побував на Волині, привозив і свою сім’ю. Мріє перенести в Колодяжне і поховати біля могили Миколи Косача прах своїх рідних, які тепер покояться у різних країнах світу. Такий меморіал справді був би доброю шаною цій українській родині.
