«Нас люблять глядачі за різноманітність»

Під завісу сезону популярний столичний колектив представив кілька резонансних прем’єр.  Нині Молодий театр — один із лідерів глядацьких симпатій. Вистави проходять з аншлагами, а три сцени стали майданчиком для творчих експериментів, нових постановок, цікавих режисерських і акторських знахідок. Кожна прем’єра викликає жваве обговорення публіки і критиків, і в цьому велика заслуга керманича колективу, самобутнього режисера, художнього керівника Молодого театру Андрія Білоуса.

— Чим, на вашу думку, запам’ятається цей театральний сезон для глядачів і для колективу Молодого театру?

— Глядачі вже традиційно люблять  наш театр за його різноманітність. В цьому сезоні у нас вийшло 9 прем’єр, і саме те, що жодна вистава не схожа одна на іншу, — привертає до нас цікавість і любов глядачів.  Для  колективу Молодого театру  цей сезон був  один із найнапруженіших  за останні роки. Тому що ми грали  по три вистави в день ( зіграли 525 вистав — це рекордна кількість, при тому, що ще чотири роки тому  грали всього 300 вистав на рік, тобто це за такий короткий проміжок часу  ми на стільки збільшили кількість вистав на рік). Це приносить радість нашим працівникам,  і всі відчувають, що працювали  не дарма.

До речі, у нас один із найкращих фінансових показників серед театрів столиці. Ми в цьому сезоні заробили багато коштів, завдяки цьому змогли пережити ті кризисні виклики, які нас спіткали, зокрема весною. Це стосується банкрутства банку «Хрещатик», в якому «зависли», а можна сказати, й  пропали близько 800 тисяч грн. Це з неприємних речей, які запам’яталися нам надовго. За ці кошти ми могли б і покращити фінансове ставище людей, виплатити ці  гроші як заробітну плату, поставити  додаткову виставу, декорації зробити, пошити нові  костюми. Через брак грошей ми відмовилися від випуску вистави «Горе з розуму» в цьому сезоні...

— Великий резонанс у критиків викликала ваша постановка «Однорукого» за п’єсою М.  Мак Дона, хоча «смачненькі» фрази, якими славиться   автор, у перекладі І. Пелюка трохи різали вуха...

— Я ніколи в житті не ставив вистави з ненормативною лексикою. Ця вистава сучасна, вона модна,   актуальна, на часі й  потрібна саме тому, що вона виявила абсолютно новий підхід для українського глядача й українського театру. Новий підхід у «роботі» з глядачем. Ця історія проникає в душу, в свідомість публіки. Вона змінює її. Але робить це настільки  не банально, не нав’язливо, не заштампованими засобами, до яких глядачі вже звикли і мають вже систему захисту від такого впливу (вони знають, в які моменти їх намагаються повчити, якось змінити, втрутитися в їхню свідомість і вони вже заздалегідь розпізнають це і ставлять блоки). Ця вистава і п’єса — унікальні тим, що виховання відбувається несподівано, ненав’язливо. Здавалось б, дуже проста історія, комедійна, в якій немає на перший погляд філософії чи моралі, але людина, виходячи  з вистави, раптом починає замислюватися над сенсом свого буття і ставити перед собою питання і шукати на них відповіді,  і це для мене  найважливіше в театрі. Що стосується ненормативної лексики, то вона досить дитяча. Моя 12-річна донька, яка  дивилася цю виставу і сказала: «Тату, нічого нового я не почула, щодня чую це на перервах в школі». Переклад Іллі Пелюка мав зміни, він був адаптований, редагований мною, і всі ці «слівця» були перероблені, бо в англійській мові немає такого різноманіття лайки, яка є українською. Тому довелося фантазувати і вигадувати такі слова, які були б максимально сприйняті більшістю публіки, яка, як це не дивно, досить педантична (ханжа), яка  не готова, що в театрі, в цьому храмі мистецтва, може звучати лайливе слово...

— Молодий театр можна назвати площадкою для творчих експериментів. Хто з колег, яким ви надали можливість зробити постановку, вас порадував, а хто засмутив?

— З цих  дев’яти прем’єр лише я та Тарас Криворученко можуть вважатися вже зрілими режисерами. Вся решта  прем’єр поставлені молодими режисерами, і в цьому є  політика Молодого театру — давати можливість творчій молоді проявляти себе в професії режисера, заявляти про себе.  У нас відбулося два дебюти — Ксенія Швець із детективом «Шепіт вбивці» та Сергій Корнієнко з виставою «Фрекен Жюлі». Вони поставили досить цікаві вистави, які користуються великим інтересом і попитом у глядачів. У нас зробив  виставу Дмитро Весельський, який вже сьогодні заявляє про себе як про серйозного і перспективного режисера. У нього величезне майбутнє: в свої 23 роки він   уже поставив 4 вистави в професійному театрі, які високо оцінені критиками й публікою.

Наприклад, Влада Бєлозоренко, яка декілька років тому закінчила Університет культури і мистецтв як режисер, але за чотири-п’ять років уже поставила більше 10 вистав у  професійних театрах. В тому числі у Києві. Зокрема, в нашому театрі — виставу «Це все вона», яка буквально вибухнула соціальною тематикою та соціальною спрямованістю, бо піднімає важливі питання стосунків батьків і дітей у час Інтернету. Цікаві акторські роботи продемонстрували провідна актриса нашого  театру Римма Зюбіна і  молодий актор Олег Коркушко.

— Остання прем’єра Second love (режисер Олена Щурська) на Камерній сцені продемонструвала яскравий акторський ансамбль представників різного віку,  шкіл і театрів (Римму Зюбіну, Наталію Долю, Анастасію Євтушенко, Олега Москаленка і Артема Атаманюка, які зіграли по кілька персонажів), зокрема Молодого і Російської драми, а ще музикантки з ансамблю «Київська камерата» Катерини Супрун (альт).

— Прем’єра молодої жінки Олени Щурської, в якій зіграла наша провідна актриса Римма Зюбіна, а також запрошена прима Театру російської драми ім. Лесі Українки, і це чудовий мікс двох різних естетик, двох різних способів театрального існування, які об’єдналися в одній виставі і народжують феєрверк яскравих емоцій  і відчуттів у глядачів.

— Під завісу сезону в афіші з’явилася вистава «Поступися місцем» за кіносценарієм В.Дельмар. Ви як художній керівник театру і режисер Дмитро Весельський пішли на ризик, взявшись за сюжет, який нині є театральною класикою  — легендарна вистава А.Ефроса «Далі тиша...» 1960-х, де потрясаюче грали Ф.Раневська і Р.Плятт. Багато глядачів зі стажем із острахом йшли на прем’єру, але Т. Стебловська і Я. Гаврилюк по-своєму розказали цю психологічну драму про батьків і невдячних дітей. Як вам вдається балансувати між амбітною молоддю, середнім поколінням і майстрами з великим театральним досвідом?

— Це прекрасно, коли в одній виставі, в одному театрі можуть гармонійно співіснувати різні напрямки та  покоління, ділитися досвідом, передавати одне одному цей досвід, ділитися енергією.

— Розкажіть, що у вашому творчому портфелі? Які нові вистави з’являться у наступному сезоні, який розпочнеться 11  вересня?

— У нас дуже великий портфель. Заплановано в роботу більше 10 вистав. Це будуть роботи як  молодих, так і  досвідчених режисерів. Слідкуйте за нашою афішею, і запевняю, що це буде надзвичайно потужний і цікавий сезон, який розпочнеться 11 вересня.