«Наталка Полтавка» – на ура»!

Як розповіла «Дню» заступник генерального директора Національного академічного українського драматичного театру ім. Марії Заньковецької Надія Коропецька, котра організовувала й очолювала поїздки, доброчинних відряджень у зону АТО було три: два — у жовтні, одне — у грудні. Всі — у Сватово, що на Луганщині, де, до речі, служить співробітник театру. А нині збирають кошти на гуманітарну допомогу бійцям.

— У перші дві «ходки» ми доправляли на два блок-пости гуманітарну допомогу, — розповідає Н. КОРОПЕЦЬКА. — Це продукти, одяг і спорядження для військових. Гроші на це збирали гуртом — дводенний заробіток працівників театру плюс кошти від продажу квитків на благодійну виставу «У.Б.Н». Усі зібрані кошти було передано у Гарнізонний храм святих апостолів Петра і Павла, який має досвідчених волонтерів, завдяки котрим ми із суттєвими (до 50%) знижками придбали термобілизну, військове спорядження, холодильник, генератор, бензопилу та рації.

Під час другої поїздки домовилися з працівниками Народного дому у Сватово (місткість залу — 580 місць) про приїзд акторів та у повному складі оркестру театру з виставою «Наталка Полтавка». Працівники Народного дому були дуже раді такій пропозиції, бо вважали, що це гарна емоційна підтримка і для сватівчан, і для бійців АТО.

Виставу  упродовж дня показали двічі. Глядачами першого показу стали учні старших класів, які сприйняли «Наталку Полтавку» на ура! Як розповіла акторам-заньківчанам (Лесі Бонковській, Романові Білю, Олександрі Лютій, Назару Московцю, Степану Глові, Романові Гавришу) місцева вчителька, діти вперше потрапили на театральну виставу, тому перед тим, як привести школярів до Народного дому, вона пояснювала дітям, як треба поводитися в театрі. Зокрема, навчала: «Будете бачити, що я аплодую, і ви аплодуйте»! 

У залі на другому показі були військові та сватівчани, котрі також схвально сприйняли «Наталку Полтавку», кілька разів викликали акторів на біс, а потім спілкувалися і фотографувалися на згадку. У третій поїздці заньківчани також привезли бійцям гуманітарну допомогу, але вже з урахуванням побажань військових.

— Тертя не виникало між вами, західняками-бандерівцями, і східняками-сватівчанами?

— Жодного! У нашій групі було 36 осіб. Дехто по приїзді ночував у готелі, дехто — у сім’ях. Розповідають, що до ранку майже не спали — розмовляли з господарями, що їх приймали. І це було живе, доброзичливе спілкування. Ті люди й сьогодні до нас телефонують, дякують за виставу і ще кличуть у гості. Вони говорять мішаною українською, але дуже прагнуть спілкування. Також нас кличуть у Сєверодонецьк, але туди вже поїхав Дрогобицький театр.