Найвища чеснота

Загалом, якщо спробувати обійтися без стандартної моралі «гуртом і батька добре бити», яка вінчає будь-який подібний фільм, — весь сюжетний розклад нагадує таку собі помісь «Семи самураїв» і «Трьох амігос». Однак хороші в будь-якому випадку перемагають. Щоб хороші і виглядали по-хорошому, творці фільму навіть спеціально запрошували в студію людей, які страждають на патологічну боязнь комах, і всю роботу над персонажами звіряли з реакцією цих «консультантів». Утім, значення цієї історії, як і будь-якої розповіді про важкі пологи, не варто перебільшувати. Просто вигляд численних комах у фільмі — це знак фірмового діснеївського стилю, коли будь-яка мультитварюка максимально своїм виглядом і пластикою наближена до вигляду дитини років шести-десяти. Сарана, до речі, на цьому фоні виглядає як уже тринадцяти-чотирнадцятирічні головорізи. Проте найбільш прикольна компанія в цьому дуже веселому світі — це самі жуки-циркачі: кожний зі своїм особливим характером. Типчики дуже оригінальні і такі, що запам’ятовуються. Власне, саме ця артистична компанія, з її безглуздими пригодами і забавними хохмами — справжня окраса фільму. Тільки вони, мабуть, і компенсують банальну, до болю в зубах, істину стосовно чесної праці і загального прагнення до мети, яка так і проглядає майже в кожному кадрі.

Утім, це все — легке буркотіння дорослого дядечка. Дітям подобається. У цьому легко було пересвідчитися на прем’єрі в «Кінопалаці». Хоча, реготали і захоплено витріщалися в екран не тільки діти, але й дорослі. І автор цих рядків — у тому числі.