Перлини Заходу та Сходу в центрі Києва

Наша газета у № 107 вже повідомляла, про театралізоване дійство, яке пройшло у нашій столиці з нагоди 90-річчя зі дня заснування та 10 років перейменування музею на честь його фундаторів. Нагадаємо, один із найвизначніших музеїв України відомий раніше під назвою «Київський музей західного і східного мистецтва», донедавна експонував на постійній основі лише західноєвропейське мистецтво в будинку по вул. Терещенківській, 15, а три роки тому було відкрито постійну експозицію мистецтва Сходу (у будинку № 17). Про минуле, сьогодення та майбутнє Музею Ханенків розказала «Дню» його директор Віра Іллівна Виноградова.

— Розкажіть, як формувалась колекція, і про нові надходження музею?

— В основі музейного зібрання — колекція Ханенків. У 20-х роках до музею надійшли твори живопису й гравюри Нідерландів, Фландрії та Голландії, що належали відомому колекціонеру Василю Щавинському, українцю за походженням, який жив у Петербурзі й заповів свою колекцію київському музею. Ще були серйозні надходження, коли націоналізували колекцію Рєпніних, і її частина потрапила до нашого музею. Але в 30-ті роки відбувався переділ колекцій київських музеїв за напрямками, зокрема, наш музей мав зберігати й експонувати тільки західноєвропейське та східне мистецтво. З колекцій інших музеїв сюди надходили «профільні» твори. Натомість роботи російських художників та іконопис було передано до Музею російського мистецтва. У 60-х роках до нашого музею надійшла колекція творів китайського мистецтва (зокрема, живопису) французького дипломата Андре Жаспара, передана його дружиною Таїсією Жаспар — росіянкою за походженням, яка після смерті чоловіка повернулася до СРСР й оселилася в Києві. Це зібрання налічує близько 400 творів, це найбільша колекція китайського живопису в Східній Європі (окремі твори представлені у експозиції «Східна колекція», а решту можна побачити на тимчасових виставках, оскільки китайський живопис — тендітні сувої на папері та шовку — не можна постійно експонувати)...

Із нових надходжень — підприємець і колекціонер Олександр Фельдман до 90-річчя музею подарував нам 12 творів японського мистецтва — окімоно та нецке. Кілька років тому підприємець Вадим Яценко подарував мистецькі пам’ятки аборигенів Папуа-Нової Гвінеї. Юрій Кочубей, український дипломат, вчений, передав музею декілька африканських масок. Василь Новицький, українець за походженням, який живе в Австрії, подарував ритуальну буддійську чашу — її можна бачити в постійній експозиції. Від академіка Миколи Щербака надійшла колекція буддійського мистецтва, твори з якої також нині експонуються. Відомий японський каліграф Рюсекі Морімото у 2002 році проводив у нас майстер-клас та виставку своїх робіт, які потім подарував музею. Час від часу ми їх експонуємо.

— А які цінності втратив музей і чому це трапилося?

— Найпершого удару завдав музею Держторг у 20—30-х роках. Комісія Держторгу вилучала твори з музейних зібрань, які потім йшли на продаж за кордон. Унікальні художні пам’ятки з колекції Ханенків таким чином опинилися в музеях США, Ірландії, Росії. Пізніше з колекції музею були передані до інших музеїв і установ також родинні портрети Ханенків, археологічні пам’ятки, український і російський живопис, ікони й твори українського ужиткового мистецтва, збірка старовинної європейської та східної зброї, колекція великокняжого і візантійського золота та срібла.

Під час Другої світової війни найбільш цінну частину колекції директор музею Василь Овчинніков евакуював до Уфи, вона повернулася до музею неушкодженою. Але значну частину евакуювати не встигли, тому близько 25 тисяч творів були вивезені окупаційною владою. За офіційною версією, майже всі вони згоріли під час пожежі у замку під Кенігсбергом. Деякі речі потрапили до колекції Еріка Коха, вона була захоплена в Німеччині американськими військами й пізніше передана Радянському Союзу. Як нам стало відомо, нині окремі твори цієї колекції зберігаються в Ермітажі...

На сьогодні колекція музею нараховує близько 25 тисяч художніх пам’яток. Значна частина представлена в існуючих постійних експозиціях. Твори, що зберігаються у фондах, досліджуються і експонуються на тимчасових виставках в Україні та за кордоном...

Ми хочемо обладнати на сучасному рівні нову постійну експозицію мистецтва Стародавнього світу (в будинку №15), уже відвели під неї дві зали на першому поверсі, загалом близько 150 квадратних метрів. В нас невелика, але цінна колекція мистецтва Давнього Єгипту, Греції, Риму. Своїм коштом зробили ремонт. Сподіваємося на підтримку держави або меценатів, щоб зробити постійне обладнання для всієї експозиції. Також у нас у дворі є двоповерховий будиночок, хочемо відремонтувати його й обладнати там сучасні фондосховища, а на другому поверсі — реставраційні майстерні та зробити прибудову — зал для тимчасових виставок.

— Чи є зараз роботи в критичному стані, які потребують термінової реставрації?

— В критичному немає. Але реставрація — велика проблема. В Україні не вистачає потужностей і коштів для масштабних реставраційних робіт. І це може виправити тільки держава, самотужки музеї не впораються. Наприклад, ми маємо реставрувати портшез — Італія, XVIII століття. Це дерево, тканина, шкіра, живопис, золотіння... Складна комплексна реставрація. Хто це зробить?

Нам дуже необхідна клімат-система для будинку №15, яка коштує близько 100 тисяч доларів. На ремонт даху треба півмільйона гривень. Зараз сусідній будинок (№13 по вул. Терещенківській) ремонтують, і все падає на дах музею, будівля тріщить, у даху з’являються дірки. Звертатися нема до кого, бо господарів ніколи не видно, а з будівельників що візьмеш? Через дах просочується вода, псує художні інтер’єри, заводиться пліснява, доводиться реставрувати настінний живопис. Музею підлатали дах і зиму перестоїть, а далі доведеться шукати кошти...

— Розкажіть, як розширюєте аудиторію екскурсантів?

— Щорічно музей відвідує понад 30 тисяч школярів та студентів, для яких науковцями закладу розроблено низку тематичних екскурсій. Зокрема, дітям молодшого та середнього шкільного віку ми пропонуємо екскурсію «Боги та герої Давньої Греції», на старшокласників та студентів розраховані екскурсії «Біблійні та житійні сюжети», «Антична міфологія в мистецтві Західної Європи», «Італійське мистецтво доби Відродження та Бароко», «Живопис Нідерландів, Фландрії і Голландії (XV—XVІІ століття) у збірці музею» та інші.

До нас і дошкільнята приходять. Майже поруч, на вулиці Терещенківській, знаходиться дитсадок № 78, вихованці якого відвідують наш музей. Знайомство з музеєм справило глибоке враження на дітей і це можна було побачити у їхніх малюнках аквареллю та олівцями, що були представлені на виставці «Я і музей». Для сімейних екскурсій різних вікових категорій ми підготували вікторини та кросворди, пов’язані з темою мистецтва Західної Європи та країн Сходу. Так, для відповіді на питання, поставлені в вікторинах і кросвордах діти повинні використати інформацію, яка супроводжує представлені в залах експонати (етикетаж, анотації, експлікації). Наприклад, треба знайти відповідь на питання про те, що символізує дванадцятикутна зірка на китайському військовому барабані, що таке японські цуба, як називалася скриня італійської нареченої та французький гобелен для простінка, і для чого буддисти використовували ритуальний ніж «пурбу». Найкмітливіші отримують призи. Така робота проводиться у музеї вже другий рік.

Є у нас й аудіогід — за певну плату відвідувач може не тільки подивитися експозицію, але й прослухати аудіоекскурсію українською, російською, англійською та німецькою мовами. Аудіогід є в обох експозиціях — і східного, і західного мистецтва. Апаратуру ми придбали у Прибалтиці. У 2006 році у залах музею з’явилися куточки з різноманітними інформаційними матеріалами, які можна брати і читати в самій залі. Це загальноєвропейська практика — дати відвідувачу більше інформації. Для вдосконалення роботи науково-фондових відділів у 2005 році музей придбав комп’ютерну програму автоматичного обліку колекцій КАМІС, яка забезпечує рішення широкого кола музейних завдань — від підготовки поточної облікової документації до створення наукових каталогів. Серед культурно-мистецьких заходів, що проводяться в музеї, відзначу «Музичні сезони у Ханенків» — вечори класичної музики. Ми співпрацюємо з училищем ім. Гліера, квінтетом ім. Бортнянського, з окремими виконавцями; цього року приймали музичний колектив з Нідерландів, який виконував класичну музику XVІІ—XVІІ ст. на старовинних інструментах, із прив’язкою до живопису того періоду.

— З якими країнами ви проводите спільні заходи?

— Ми працюємо з посольствами різних країн. Найбільше — з Італією: наприклад, приймали виставки венеціанського скла й майоліки, давньоримського дитячого портрету з музеїв Риму, а також виставки італійської моди. Кілька разів на рік проводимо конференції, зустрічі з музейними працівниками інших країн, наприклад, нещодавно з ініціативи Фонду «Україна-3000» в музеї відбувся семінар за участю спеціалістів Лувру. Ми активно обмінюємося досвідом з колегами, наші працівники є членами ІСОМ (Міжнародна рада музеїв) та CODART (центр вивчення мистецтва Нідерландів, Фландрії та Голландії).

— Чи є у ваших експонатів власні цікаві історії?

— Цікава історія візантійських енкаустичних ікон VІ—VІІ століть. Вони були знайдені в монастирі св. Катерини на Синаї в середині XІХ століття та привезені до Києва архімандритом Порфирієм Успенським. До нашого музею вони надійшли у 1941 р., фактично напередодні вступу нацистів до Києва. Їх встигли евакуювати, тоді як музеї на території Києво-Печерської лаври, де раніше зберігалися ці безцінні твори, були нещадно пограбовані. Ще один приклад — перлину музейної збірки іспанського живопису, твір Хуана де Сурбарана «Натюрморт з млинком для шоколаду» Богдан Ханенко знайшов у купі старих картин на горищі в будинку свого знайомого — той майже випадково згадав про них у присутності Богдана Івановича. Про це можна прочитати в мемуарах Ханенка «Спогади колекціонера», які ми видали до 160-річчя від дня народження засновника нашого музею. Детальніше про історії музейних шедеврів можна також дізнатися під час екскурсії. До речі, про новинки музею можна дізнатися, якщо зайти наш сайт www.khanenkomuseum.kiev.ua.