Під музику Свиридова
У посольстві Російської Федерації вже три роки існує традиція проведення музичних вечорів. Ці концерти, задумані послом РФ у Україні Віктором Черномирдіним, присвячені видатним діячам мистецтва різних епох — стали помітним явищем у культурному житті Києва. Музичні салони в посольстві відрізняє високий професіоналізм виконавців (переважно представників України), бездоганне почуття стилю, блискучий смак у копіткому підборі тієї чи іншої програми. Один із таких концертів було присвячено 90-річчю від дня народження видатного російського композитора Г. В. Свиридова.
Напевно не випадково саме з вокальних, хорових творів розпочали цей «Свиридовський концерт». Спадщина композитора величезна. Але головне в ньому — це вокальна музика: пісні, романси, кантати, ораторії, хорові твори. Пушкін і Єсенін — поети, які володіють пророчими рисами, — посідають головне місце в творчості композитора. Георгій Свиридов був чудовим знавцем поезії та живопису, який органічно поєднав у своїй творчості духовну потужність і філософську глибину. У виконанні хору Київського театру опери й балету для дітей та юнацтва (художній керівник А. Масленникова) прозвучали твори з «Пушкінського вінка», хори на слова Сергія Єсеніна й Олександра Блока. В інтерпретації українських музикантів у цих творах було підкреслено пронизливу ясність музики та філософську глибину поезії...
У концерті виконувалися два хіти: «Романс» із музичних ілюстрацій до повісті О. С. Пушкіна «Метель» у проникливому трактуванні піаніста Дмитра Таванца та романс «Марітана» з музики до вистави «Дон Сезар де Базан» у виконанні Тараса Штонди в супроводі фортепіано та хору. Ці два твори є настільки блискучою стилізацією епохи та жанру, що широка публіка часто не підозрює, що чує не автентику XIX століття, а твори композитора XX століття — Георгія Свиридова. Не дивина, адже мистецтво Свиридова спирається на такі джерела, як духовний православний спів, російський фольклор і разом із тим на інтонаційну мову міської світської пісні, маршу, ораторських промов, тобто звуковий матеріал XX сторіччя.
«Зіркою» концерту став соліст Національної опери України та Большого театру Росії прекрасний бас — Тарас Штонда, який щедро обдарував слухачів потужністю свого таланту. У його виконанні прозвучали «Петербургская песенка» на слова О. Блока й народна пісня «Слеза», пушкінські «Зимняя дорога» і «Роняет лес багряный свой убор…». Коли слухаєш таких тонких і чутливих музикантів, як Тарас Штонда, з усією ясністю розумієш, що музика Свиридова стала класикою мистецтва XX століття, завдяки її глибині, гармонійності, тісному зв’язку з багатими традиціями російської музичної культури.
