Пластичні... ремарки Брехта

Це, як сказано в програмці, пластична драма за ремарками п’єси Бертольда Брехта «Матінка Кураж та її діти». Сценографія Тараса Ткаченка, композитор Андрій Шусть. Автор лібрето, хореограф та режисер-постановник — Олексій Скляренко. Він же на прем’єрі вийшов на сцену в одній із головних ролей — Кухаря.

Ця п’єса Брехта — хрестоматійно-антивоєнна, а отже, влучає в одну з головних больових точок нашої дійсності. Хоча тут немає спекулятивної актуальності — адже цей свій задум Скляренко вперше оприлюднив ще 2013 року, тобто до війни на сході... Звісно, у версії Олексія Скляренка також є антивоєнна нота, але вона звучить не у звичному для Брехта публіцистичному ключі, а в ключі несподівано ліричному. Це можна висловити дуже оптимістично і просто: жінка сильніша за війну.

Чимала заслуга належить у цьому актрисі, яка грає головну роль. Це Лариса Руснак із Національного театру ім.                І.             Франка. Унікальна актриса! В її матінці Кураж навіки залишилося щось від дівчини-підлітка, хоч вона мати кількох дорослих дітей. Вона цілком досвідчена та доросла — й водночас нагадує школярку, котрій кортить випробувати життя в усій його повноті й вийти з тих пригод неодмінно живою. «Кураж» — це передусім про неї, бо те французьке слово означає сміливість, мужність, хоробрість. Вона схожа на пружну трав’яну стеблинку, яка щоразу випростується, переїхана гусеницями важкої бронетехніки.

Тут є суто фізична переконливість, бо дві години відтанцювати таку складну пластичну партитуру — це величезна робота. Але є й метафізична переконливість.         У актриси — дивний дар мовчазної присутності, що особливо відчутно в паузах, коли Руснак-Кураж не робить зовсім нічого, зупиняється і стоїть нерухомо, просто дивиться зі сцени в глибину театрального залу, і від неї неможливо відвести очей...

Вистава йде неповні дві години, але здається довшою, настільки вона густо насичена яскравими й осмисленими метафорами. Кожна з них іноді — ціла окрема історія. Завдяки цьому швидко забуваєш, що перед тобою видовище, в якому не звучить жодного слова.

Ми вже звикли, що різні театри останнім часом у певних постановочних проектах обмінюються акторами. Проте «Кураж» встановлює своєрідний рекорд: крім акторів ТЮГу, тут зайняті артисти ще семи київських театрів — Лівобережного, Молодого, Оперети й інших. Отже, Віктор Гирич, керівник ТЮГу на Липках, беручи в репертуар цей, досі бездомний спектакль, ніби засвідчив, що ТЮГ — це те місце, де можливо все і навіть трохи більше.

Наступний показ вистави відбудеться 22 червня.