Подорожуючи «Степовими caprichos»
У рамках презентації мистецьких творів, які висунуто на здобуття Шевченківської премії, у Києві відкрилась виставка відомого художника з Одеси Володимира Кабаченка
У залі Національної академії мистецтв України розмістилась експозиція з трьох десятків картин, створених Володимиром Кабаченком за останні кілька років. На вернісаж зібралися художники, мистецтвознавці, журналісти, шанувальники сучасного українського образотворчого мистецтва, щоб спробувати оцінити вагомий творчий доробок цього самобутнього майстра живопису.
Уже сама назва виставки, за задумом її організаторів, мала заінтригувати глядачів, більшість з яких, напевне, з інтересом для себе дізналася про значення слова caprichos. Капричіо (італ. Сарrіссіо, ісп. Сарrісhos, фр. Сарriсе) називають твір академічної музики, написаний у довільній формі. А скажімо, відомий французький письменник і лексикограф XVII ст. Антуан Фюретьєр у своєму «Загальному словнику...» 1690 р. визначив каприс (у будь-якому виді мистецтва) як «твір, у якому сила уяви має більшу вагу, ніж наслідування правилам мистецтва».
Роздивляючись живописні полотна Володимира Кабаченка крізь призму західноєвропейського мистецтва у період розквіту, приміром, італійського бароко, можна знайти чимало спільного з творами таких видатних художників минулого як Джорджо Вазарі та Джованні Паоло Ломаццо. До речі, саме їм належить першість у використанні в італійській мові слова сарrіссіо, як синонім особливого й майстерного задуму та його втілення.
Особливий інтерес викликали такі роботи: «Над балкою», «Та, що запалює зірки. Народження Великої Ведмедиці», «І віночок по воді...», «Над Великим Перевозом», «Бандурист», «Дві сороки...», «І мертвим, і живим...». У них художник творить власний космогонічний міф про жінку-птаха, як уособлення давніх релігійних вірувань про два світи — реального й ірреального; конструює образи козаків-характерників, наділених містичною силою; моделює просторові подорожі персонажів, здатних у творчому екстазі підніматися у небо...
Як уважає мистецтвознавець Ольга Тарасенко, яка тривалий час досліджує живопис Володимира Кабаченка, його творчості притаманне поетично-піднесене сприйняття навколишньої природи, здатність втілювати у мистецтві ментальність українського народу, намагання проникнути у сенс людського буття.
Інша авторитетна думка належить видатному графіку і живописцю Миколі Стороженку, яку він висловив під час презентації виставки «Степові caprichos»: «Володимир є наслідувачем мистецьких традицій, започаткованих одеською школою живопису ще на початку минулого століття. Картини-сновиди, які він представив на оглядини, можна було створити лише завдяки застосуванню методу знаменитого іспанського художника Ель Греко. Адже він ніколи одразу не хапався за пензлі, щоб щось зобразити на полотні. Греко міг днями, а може, й місяцями думати над тим, як реалізувати задумане у живописі. І лише після того, як ідея остаточно викристалізовувалася, починав її втілювати на полотні. Такий творчий принцип сповідує і Кабаченко, твори якого вражають глибокою метафоричністю і психологічністю художніх образів».
ДОВІДКА «Дня»
Володимир Кабаченко народився 20 травня 1958 р. у Миколаєві. Закінчив Одеське державне художнє училище ім. Грекова у 1978 році та Миколаївську філію Київського національного університету культури і мистецтв у 2007 р. (спеціальність — художник-графік, дизайнер, викладач).
Художній хист Володимира Петровича розкрився ще під час навчання в художньому училищі, де Кабаченко навчався у відомого майстра пензля В. Філіпенка. Із 1983 року молодий художник активно виставляється. Його творчість органічно увійшла у нову добу українського мистецтва, привернула увагу культурної громадськості Одещини.
Кабаченко є лауреатом та дипломантом численних міжнародних та всеукраїнських виставок. Серед них — диплом бієнале сучасного мистецтва «Імпреза» (1993), почесний диплом Києво-Могилянської академії (1994). Лауреат конкурсу міського голови «Твої імена, Одесо» (2001), міжнародної виставки сучасного мистецтва «Салон Молдови» (2002), муніципальної премії ім. К. Костанді (2008). На цей час художник є учасником понад 60 колективних мистецьких виставок та 12 персональних, його твори прикрашають постійну експозицію Одеського художнього музею.
