Помста проти дружби

Цікава колізія виникла довкола нового блокбастера студії «Марвел» Captain America: Civil War («Капітан Америка: Громадянська війна»). Прокатники і в Росії, і в Україні фактично цензурували оригінальну назву, перейменувавши фільм братів Ентоні та Джо Руссо на «Перший месник: Протистояння».

Причини для цього в кожній країні свої. Але політичний акцент тут насправді відчувається. Адже що може вдіяти режисер у такому консервативному й негнучкому жанрі, як казка про супергероїв? Саме це: змістовно урізноманітнювати сюжет.

Варто зауважити, що «Громадянська війна» відрізняється від попередніх картин всесвіту Месників майже цілковитою відсутністю лиходіїв. Супергерої є — а от глобального зла, яке можна було б гучно й ефектно перемогти, немає. З ким же воюють коміксові лицарі й лицарки? Самі з собою.

За початкову точку конфлікту брати Руссо взяли просте питання: а як почуваються пересічні люди, ота двонога комашня, що метушиться посеред безперервних вибухів, ракетних дуелей і падаючих з неба міст? Власне, розпалювачем антагонізму в таборі хороших хлопців та дівчат стає один із таких смертних, бо має особистий мотив — уся його родина загинула під час попередньої колотнечі з участю Месників, місію яких Руссо теж піддають сумніву. Месники? А чим хороша помста? Особливо, якщо той, хто керується нею, має владні повноваження від держави?

Саме це й трапляється із Залізною Людиною, він же Тоні Старк (Роберт Дауні-молодший) Він — за державу, яка вирішила загнуздати супергероїв після чергового розтрощення невеличкої країни, та в підсумку починає битися за суто свою правду. А проти нього — Стів Роджерс — Капітан Америка (Кріс Еванс), котрий рятує Зимового Солдата (Себастіан Стен), який накоїв біди в попередній частині, але Роджеровим другом бути не перестав.

Попри те, що світ Месників — цілком казковий, конфлікт між костюмованими вояками — злободенний і життєвий. Старк (керівник потужної військово-технічної корпорації, між іншим) представляє державу, котра хоче все контролювати, звісно, з міркувань загального блага (а коли ж буває інакше?), однак події все одно виходять з-під контролю. Роджерс, у свою чергу, якраз являє собою втілення тієї волелюбної Америки, яка не довіряє державі й опирається цьому контролю. Зрештою, варто повторити, і Старком, і Роджерсом так само, як і бідолахою, що остаточно розсварив їх, рухають емоції. Тобто — жодного бізнесу, лише особисте: помста за своїх близьких проти відданості друзям. Так по-людськи. Всі бої, вибухи, сутички — до речі, дійсно захопливі та хореографічно різноманітні — то вже справа друга. Цікавіше оце олюднення комп’ютерних маріонеток.

Мабуть, з усіх 13 фільмів всесвіту «Марвел» цей — найбільш песимістичний. Єдиний його недолік — розмитий, підсолоджений фінал. Однак із головним завданням — показати Месників як людей зі своїми слабкостями й темними сторонами — автори впоралися. Глядачі оцінили зусилля і роблять «Громадянській війні» рекордну касу, принаймні у США.