Постріл у мафію

У цій серії друкуються твори популярних зарубіжних авторів у перекладі українською мовою. Упродовж минулого року побачили світ досить читабельні видання, і серед них — «Чоловіки, що ненавидять жінок» шведського письменника і журналіста Стіга Ларссона, «Тихі дні в Перемішках» норвежця Ерленда Лу, «Ловець у житі» всесвітньовідомого класика американської літератури Джерома Д. Селінджера, «Восьмий повірений» хорватського прозаїка і журналіста Ренато Баретича, «Хіросіма, любов моя» французької письменниці й актриси Маргеріт Дюрас, «Жінка» угорського письменника-постмодерніста Петера Естеразі, «Безіменне древо» майстра прози зі Словенії Драго Янчара.

Географія видань із серії «Карта світу» видавництва «Фоліо» була б не повною, якщо не згадати роман-репортаж «Ѓоморра» італійського журналіста і письменника Роберто Савіано. Твір, що вийшов друком порівняно недавно в Італії, одразу викликав неабиякий інтерес у читацької аудиторії. Досить сказати, що роман-репортаж «Ѓоморра» перекладено більш ніж п’ятдесятьма іноземними мовами, здійснено його екранізацію режисером Маттео Гарроне, а фільм за його мотивами два роки тому номінувався на кінопремію «Оскар», здобув Гран-прі на Каннському кінофестивалі.

У чому ж секрет такого феноменального успіху твору Роберто Савіано? Насамперед у темі та фактажу, викладених автором на чотирьохстах сторінках книги. Це розповідь про неаполітанську мафію Каморра — таємне злочинне угруповання, на рахунку якого тисячі вбивств, здебільшого на півдні Італії, фінансові махінації, підпільне виробництво товарів широкого вжитку, проникнення і закріплення в органах державної влади довірених осіб мафії, фальсифікація купівлі-продажу землі, торгівля наркотиками, контрабанда зброї, рекет, утримання будинків розпусти...

Роман-репортаж «Ѓоморра», за задумом автора, поділяється на дві частини, які у свою чергу складаються із зовні простих, але вагомих за змістом розділів: «Порт», «Анджеліна Джолі», «Система», «Війна в Секондільяно», «Жінки», «Калашников», «Залізобетон», «Дон Пеппіно Діана», «Голлівуд», «Абердін, Мондраѓоне», «Країна вогнищ». Кожний цей розділ розкриває суть злочинної діяльності неаполітанської мафії, яка, мов ракова пухлина, розрослась метастазами у державному організмі сучасної Італії.

Перед виходом у світ «Ѓоморри» мало хто з пересічних італійців мав уявлення про масштаби незаконного товарообігу через найбільший не лише в Італії, а й в Європі морський порт, розташований у Неаполі. В околицях цього ж міста неаполітанські мафіозі повідкривали десятки підпільних підприємств з пошиття одягу, взуття, залучивши до виробництва нелегально ввезених іммігрантів з Китаю. Виготовлення та збут в Італії, інших європейських країнах фактично контрафактної продукції під всесвітньо відомими брендами забезпечували, як стверджує Роберто Савіано, люди системи — найняті за гроші мафіозних кланів з Неаполя та інших прилеглих міст менеджери сотень компаній, розкиданих по всьому європейському континенту, з філіалами у Північній та Південній Америці. При цьому вражає статистика, наведена автором «Ѓоморри». За даними Неапольського антимафіозного відділу, у 2004 році лише в одному Неаполі п’ятдесят відсотків магазинів, де реалізовувалися різні товари — від одягу до електронної апаратури, — фактично контролювалися представниками Каморри. Річний оборот тіньового капіталу, підконтрольного лише одній мафіозній сім’ї (скільки їх в Італії взагалі, мабуть, не знає і сам Роберто Савіано), на початку нинішнього століття становив у середньому 300 млн. євро!

У романі подається хроніка війн між конкуруючими кланами Каморри, жертвами якої дуже часто ставали безневинні люди — жінки, діти, знищені мафією заради помсти та залякування інших. Коли читаєш «Ѓоморру», не полишає думка: як таке можливе, щоб у країні, в центрі якої знаходиться осердя римо-католицької церкви — держава-місто Ватикан, злочинність стала буденним явищем в італійському суспільстві, і навіть церква безсила протистояти людиноненависницькому соціальному злу. Щоправда, Роберто Савіано у своєму творі ніби дає надію звичайному італійцю, заляканому жорстокими вбивствами, викраденнями, тортурами, коли розповідає про вчинок католицького священика дона Пеппіно Діана. Його вбили бойовики Каморри 19 березня 1994 року у церкві Святого Миколая, що розташована в центрі провінційного містечка Казаль-ді-Прінчіпе області Кампанія. Ціною власного життя Дон Пеппіно заплатив за методичне викриття злочинів місцевих мафіозних сімей, які збагачувались на наркоторгівлі, будівельних оборудках, рекеті. Він один з небагатьох італійських священників, який розвінчував фальшиву набожність мафіозних босів, звинувачував державних чиновників і депутатів у продажності та залежності від кланів Каморри, закликав парафіян до громадянської непокори і консолідації, щоб зруйнувати злочинну владу каморристів. Роберто Савіано, досліджуючи соціальний феномен дона Пеппіно, подає цікаву деталь. Після смерті священика його друг дитинства на прізвище Чіпріано написав публічне звернення, яке із-за страху перед мафією так і не наважився виголосити під час похорону дона Пеппіно. У ньому Чіпріано, зокрема, порівняв Каморру з Ѓоморрою — містом, що згадується в Біблії в Книзі Буття. Як відомо, Ѓоморра, так само як і інше біблійне місто Содом, було знищене Богом за гріхи його мешканців. Можна припустити, що під час зустрічі з цим реальним свідком трагічних подій у Роберто Савіано і виникло бажання дати майбутньому роману-репортажу таку промовисту і водночас узагальнюючу назву — «Ѓоморра».

Зі знанням справи автор описує систему збуту різноманітних наркотиків у великих і малих містах півдня Італії, функціонування підпільних лабораторій, в яких із сировини, завезеної з Південної Америки чи Азії, виготовляють у відповідних пропорціях той же героїн. До речі, для багатьох, хто читатиме роман-репортаж «Ѓоморра», справжнім шоком буде інформація про те, що італійська мафія спромоглась поширити свій вплив і на Україну. Роберто Савіано, посилаючись на висновки так званої урядової антимафіозної комісії за 2006 рік, стверджує, що емісари наркокартелів Каморри домовлялися з мафіозі у Львові та Києві про транспортування та збут наркотиків, а також можливі інвестування у привабливі сектори української економіки. Ця «співпраця» між італійськими та російсько-українськими «братками», — висловлюючись зрозумілою для широкого загалу лексикою, — починалася ще на початку 90-их, коли з розвалом Радянського Союзу злочинні угруповання в колишніх радянських республіках налагодили збут різноманітного озброєння по всьому світу, у тому числі й улюблених італійськими мафіозі автоматів АК-47.

«Ѓоморра» Роберто Савіано в українському перекладі відзначається творчою роботою художника-дизайнера видавництва «Фоліо», який запропонував концептуальне оформлення обкладинки видання, зобразивши на палітурці уявний оптичний приціл снайперської рушниці, націлений на зображення одного із розробників Конституції США та Декларації незалежності Бенджаміна Франкліна на стодоларовій купюрі. Водночас позитивне сприйняття книги дещо псує велика кількість росіянізмів, якими перенасичений її текст. Ось, приміром, сказано про «одежні фабрики» замість «фабрики з пошиття одягу», «непояснимі прізвиська» — «непояснювальні прізвиська», «довгий час» — «тривалий час», «поспіти за бурхливим розвитком» — «встигнути за бурхливим розвитком», «не дожидаючись» — «не чекаючи», «можуть вичислити» — «можуть вирахувати», «кров обагрить вулиці» — «кров закривавить вулиці», «відмічалося свято» — «відзначалося свято» і т.д.

Є в італійській мові слово «омерта», що означає «обітниця абсолютного мовчання». Неписаний закон італійської мафії наголошує: «Хто не мовчить, той має померти». Саме завдяки омерті й досі тримається влада злочинного угруповання Каморра, війну якому оголосив Роберто Савіано. Його книгу можна назвати пострілом у мафію. За всіма ознаками, автор влучив у її потворне м’ясисте тіло. Але... тільки поранив...