«Предметів трофейного мистецтва ніхто не приховував»
Чи мають бути повернені Німеччині картини з Сімферополя?Федеральний уряд Німеччини збирається звернутися до України з проханням повернути 87 полотен, які після Другої світової війни були вивезені до СРСР, а тепер знаходяться в Художньому музеї у Сімферополі. Про це повідомляє dw-world.de з посиланням на міністерство закордонних справ ФРН. У Берліні вважають, що німецькі музеї мають право на ці картини, які досі вважалися безслідно зниклими, доки у серпні цього року німецькі туристи випадково не виявили їх у Криму. Як заявив спікер міністерства Єнс Плетнер, Німеччина ще з 1993 року веде з Україною переговори про повернення так званого трофейного мистецтва. Зараз Берлін планує переговори з Києвом про повернення 87 картин, які до війни знаходилися в Музеї Людвіга (Suermondt-Ludwіg-Museum) у західнонімецькому місті Аахен. На переговорах також ітиметься про те, щоб експерти з Аахена якнайшвидше отримали доступ до картин у Сімферополі.
За версією німецьких ЗМІ, «у серпні подружжя з Баварії, яке відпочивало в Криму, побачило німецькі картини в Художньому музеї Сімферополя. Впізнавши на одному з полотен Аахенський собор, чоловік придивився і побачив біля зображення оригінальні написи німецькою мовою, а під ними — тексти російською. Він сфотографував їх і відправив до музею в Аахені. Там досі вважали, що полотна зникли, й у німецькому музеї були виставлені їхні репродукції...»
З цією інформацією кореспондент «Дня» побував у Сімферопольському художньому музеї. Його директор Ларіна КУДРЯШОВА спробувала розставити крапки над «і».
— Не можна навіть говорити про те, що ці картини були кимсь знайдені, — стверджує Ларіна Володимирівна. — Вони давно знаходяться в експозиції музею, виставлені на загальний огляд, відомості про них включені в тексти екскурсій, і того факту, що в нашому музеї знаходяться предмети так званого трофейного мистецтва, ніхто не приховував. Це «подружжя з Баварії» могло просто почути розповідь нашого екскурсовода або прочитати анотацію в залі про походження колекції західноєвропейського живопису і потім поділитися цією інформацією з журналістами світової служби «Дойче велле».
— Ларіно Володимирівно, яка ваша позиція з приводу статусу цих полотен?
— Проста й відповідна закону. Згідно зі ст. 3 і 14 Закону України «Про ввезення, вивезення та повернення культурних цінностей», предмети мистецтва, які потрапили до наших музеїв як компенсація за безповоротно втрачені в роки Другої світової війни художні цінності нашої країни, є невід’ємною частиною державного музейного фонду і поверненню не підлягають. Можу сказати, що лише з нашого музею, колекцію якого розбомбили німецькі льотчики під час евакуації в Керченському порту, безслідно зникли понад дві тисячі експонатів, тоді як Німеччина недорахувалася за весь період війни 1,5 тисячі полотен. Можете зіставити ці цифри і зробити висновки про масштаби втрат. Але якщо ми тоді втратили полотна дуже високої якості найвідоміших майстрів світового класу — Айвазовського, Кіпренського, то натомість отримали роботи значно менш відомих майстрів.
До цього додам, що ні ми, ні державні органи Криму не отримували офіційних звернень із Німеччини з проханням про переговори з приводу подальшої долі цих предметів мистецтва.
— Чи правда те, що у вас є 87 полотен із колишньої німецької колекції, назвімо її так?
— Ні, я не знаю, що мають на увазі автори цього повідомлення. У нас зберігається і виставлено в експозицію трохи більше 60 полотен, що належали раніше музею ім. Сюрмона Людвіга.
— Чи могли б ви назвати ще деякі витвори мистецтва з цієї колекції?
— Так, окрім уже згаданої картини із зображенням собору в Аахені, це також полотно Йоганна Карла Лота, майстра Венеціанської школи XVII століття, «Сатир із винним келихом», полотно «Фавни, що граються» італійського майстра Гвідо Канлассі, натюрморт Яна Давідса де Хема тощо. Але нам переживати немає за що, ми під захистом закону...
— Ви могли б щось запропонувати німецьким музейникам у якості взаємовигідної співпраці за таких умов?
— Так, звісно, ми зовсім не займаємо позиції «собаки на сіні», готові піти на те, щоб і німецькі поціновувачі мистецтва могли насолоджуватися спогляданням цих полотен. Якщо Аахен має таке бажання, щоб їхня колекція на якийсь час повернулася додому, можна скористатися досвідом європейських колег і провести взаємовигідний тимчасовий обмін колекціями для проведення виставок, скажімо, на два роки. Ми могли б підібрати їм колекцію з полотен, отриманих нами за реституцією, а вони могли б надати нам рівноцінну колекцію з творів, які вони мають для виставок у нас. Хоча, звісно, обидві колекції слугуватимуть ніби заставою одна для однієї. Від цього стануть багатшими й наші шанувальники мистецтва, й німецькі...
Прокоментувати непросту ситуацію у зв’язку з заявою МЗС ФРН, озвучену «Німецькою хвилею», наша газета попросила Олександра ЄРМАЧКОВА, міністра культури та мистецтва Автономної Республіки Крим:
— Ми давно знаємо про походження цієї колекції, і цієї інформації ніхто не приховував. До нас ніхто не звертався з пропозицією про переговори. У випадку, якщо це питання буде підняте, ми вчинимо згідно з законом, і вважаємо, що його вимоги справедливі: в роки Другої світової війни ми втратили значно більше, і репарації не повною мірою компенсували нам ці втрати. Крім того, виставивши ці картини з «німецької колекції» в нашій експозиції, ми ведемо активну пропаганду досягнень західноєвропейського, в тому числі німецького, живопису, чого не було б, якби ці витвори мистецтва знаходилися на місці. І я вважаю, що це спосіб взаємовигідної співпраці на ниві мистецтва. Така наша точка зору і позиція відносно долі цих полотен.