Про що співали скрипки?

Музична містерія – так визначили постановники жанр нової прем’єри «П’ятниця 13-го», представленої житомирянам обласним академічним театром. Можна сперечатися про правомірність застосування такого терміну, але, мабуть, він достатньо точно характеризує суть даного сценічного дійства. Після постановки широко відомої «Хануми» А. Цагарелі нова вистава стала другою за ліком прем’єрою сезону, де музика виступила не просто антуражем, а повноправним, причому у «П’ятниці 13-го» одним із системоутворюючих факторів. За повної відсутності вербального, тобто слів. Водночас це не пантоміма і не балет, хоча танцювальні, пластичні епізоди складають суттєву частину спектаклю. Але саме музика буквально пронизує дію – майже від початку і до кінця на сцені дві скрипальки  (перша скрипка і скрипка-альт)  в дуеті і сольно виконують сучасну (і не тільки) музику.

В одному з видінь Романтичний і Закоханий (артист Олександр Литовченко),  Хитрий та Підступний (артист Максим Мамбетов) і обидві скрипальки (Оксана Лисенко та Наталія Яскевич) стикаються з молодіжною компанію, і виявляється, що шеф не такий вже крутий

В основу покладено сценарій (навіть не п’єса в класичному розумінні) авторства художнього керівника театру Наталії Тімошкіної. Сюжет доволі нескладний (і стає зрозуміло під час вистави, це скоріш канва) –  в офісі крутої фірми один хлопець намагається втішити секретарку, ображену хамством хазяїна і  його коханки. Власне, певними і скоріш умовними іменами названі шеф (він значиться як Хитрий і Підступний) та хлопець (Романтичний та Закоханий). Останній після закінчення роботи засинає на стільці і бачить низку видінь.

Музична містерія «П’ятниця 13-го» стала для скрипальки театрального оркестру Оксани Лисенко (перша скрипка) своєрідним  бенефісом

Кожне з них – це певна хореографічно-пластична мініатюра: від сучасної масової молодіжної розбірки з «чужаками», вигадливого дивертисменту в стилі ХVІІІ століття, запального аргентинського танго, кола вагітних жінок – символів народження життя, до символічного аутодафе зі спаленням на вогнищах скрипальок. Проте окремі видіння сприймаються як єдине ціле і саме завдяки напруженій динамічній музиці, підібраній із безсумнівним смаком і розумінням сучасних тенденцій. На сцені перша скрипка (Оксана Лисенко) та скрипка-альт (Наталія Яскевич, причому в першій сцені вона грала роль коханки шефа)  змагаються між собою як виконавиці і як акторки в жіночих іпостасях. У низці сцен позірну конкуренцію перемагає витончена гармонія мелодій і людських стосунків. З точки зору і музичної, і акторської, виконавиці ведуть свої партії впевнено. Скрипки звучать органічно, звуки ллються потужно і чисто, буквально заповнюючи залу. Власне, основою дійства, яка обумовлює його драматичність, виступає саме ця лінія, а не заявлене суперництво двох чоловіків, хоча вони в низці сцен вступають в прямий двобій, відображений у пластиці й танцях.  Причому двічі на офісних стільцях, які мають асоціюватися з конями на лицарських турнірах середньовіччя.

Хто кого спокушає – скрипалька  Наталія Яскевич (скрипка-альт) чи Хитрий та Підступний (артист Максим Мамбетов)? 

Спочатку головні чоловічі ролі виконували артист балету Максим Мамбетов (Хитрий та Підступний) і артист драми Олександр Литовченко (Романтичний та Закоханий). Дещо пізніше з різних причин їх замінили відповідно актори Андрій Глущук та Олексій Шерпельов. Роль секретарки (вона ж двійник першої скрипки) зіграла артистка балету Світлана Якимчук.

Ідею створення вистави, розповіла автору пані Наталія Тімошкіна, вона виношувала приблизно рік. Задум виник саме з бажання вивести на сцену дуже хороших скрипальок театрального оркестру, які були мало відомі у місті, щоб вони виступили і як актриси. Була розроблена сюжетна лінія, і під  неї Оксана Лисенко та Наталія Яскевич підбирали музику, яку повинні були виконувати. Так у  виставі, поінформували «День» скрипальки, зазвучали твори відомих авторів, найбільше сучасних – Рольфа Левланда (Норвегія), Едвіна Мартона (Угорщина), Романо Мусумарри (Італія).

За задумом авторів, скрипки мають зазвучати і посеред розбурханого океану: партію скрипки-альта виконує Наталія Яскевич (ліворуч), партію першої скрипки – Оксана Лисенко (праворуч) 

Вокал, вірніше вокаліз, бо це арія без слів, у виставі теж присутній. Сильний  і гарний голос Яніни  Яремчук напрочуд органічно звучить саме в сцені з колом вагітних жінок – співачка виконувала свою партію під час останнього терміну вагітності.

Крім скрипальського дуету, музики, хореографічних сцен, до здобутків вистави слід віднести візуальне вирішення. Лаконічна, але виразна сценографія авторства пані Тімошкіної – великий міст (помост), на якому відбувається низка епізодів і який може виступати певним вікном у фантастичний світ, темний задник, значний вільний простір на сцені, виправданий великою кількістю танцювальних і масових номерів, використання великих кольорових полотен (останнє стало для неї певною фірмовою ознакою). Ще різноманіття і багатобарвність костюмів різних епох і народів – від середньовічних до сучасних молодіжних. А кількість суконь і костюмів найдивніших фасонів і кольорів, які змінювали скрипальки, взагалі підрахувати важко. Плюс оригінальний відеоряд, проектований на всю глибину сцени (підбір здійснили режисер театру Петро Авраменко та журналіст Руслан Мороз), яким супроводжується майже вся вистава. Серед найсильніших епізодів – кадри зі скрипальками, які натхненно ведуть мелодію на тлі галактик, що розбігаються в глибини Всесвіту. Драми людських доль, почуттів, устремлінь до вищого, спроб зазирнути за межі буття – і все в кількох миттєвих картинах.

Музична містерія «П’ятниця 13-го» стала для скрипальки театрального оркестру Наталії Яскевич (скрипка-альт) своєрідним бенефісом

Фінал вистави відкритий – Романтичний та Закоханий прокидається, бачить біля себе двійника першої скрипки (секретарку), що далі – на розсуд глядачів…

Примітний факт – у хореографічних епізодах бере участь практично весь акторський склад віком до 40 років, не тільки балетна група, яка відносно нечисельна. Проте вправність і синхронність рухів, динамічність, пластичність, виразність малюнку танців вражали. Дехто з працівників театру розповідав, що під час репетицій артисти годинами, якщо не днями, не виходили з танцювального залу. Безумовно, далися взнаки хист та організаторські здібності головного балетмейстера Ірини Антонюк і балетмейстера Анни Перепелиці. Причому, на думку автора, в сучасному стилі постановки танців більше відчувалася рука останньої.

Автор сценарію та режисер вистави, художній керівник театру Наталія Тімошкіна (в центрі) приймала вітання разом із головними героями – скрипкою-альтом Наталією Яскевич (ліворуч), першою скрипкою Оксаною Лисенко (праворуч),  Романтичним і Закоханим (актор Олександр Литовченко, другий ліворуч) та Хитрим і Підступним (артист Максим Мамбетов, перший праворуч) та іншими артистами

В цілому вистава представляє собою вельми оригінальний синтез різних жанрів, прийомів, стилів. Важко стверджувати точно, але не пригадується, щоб щось подібне було поставлено в Україні за останні 10-20 років. Можна провести певні, але обмежені паралелі зі знаменитими мюзиклами «Вестсайдська історія» (США) або «Собор Паризької Богоматері» (Франція). Скептики одразу зауважать, що там значне місце посідає вокальна складова. Проте, принаймні в малюнку окремих епізодів, аналогії можна провести. Деякі сценічні рішення могли бути навіяні концертами закордонних інструментальних колективів. Але все це так, версії. Проте стверджувати, ніби вся житомирська публіка зустріла «Пятницю 13-го», як кажуть на ура, не будемо – навіть серед людей мистецтва, з досвідом, зауважимо, знайшлися персони, які її жорстко розкритикували. Головні претензії – відсутність, на їхню думку, чіткого сюжету і надмірна символічність дійства, перенасиченість гучною музикою. Але доля вистави головним чином залежатиме від сприйняття молодіжною аудиторією, на яку вона найперше розрахована. Слідкуймо за житомирськими афішами...