Прокляття бієнале
Позавчора наша редакція отримала по електронній пошті «Відкриту заяву» Євгена КАРАСЯ (директора галереї «Ательє Карась») про відмову від участі в роботі журі 51-ї Венеціанської бієнале.
ІЗ ПРИВОДУ ПІДГОТОВКИ УКРАЇНИ ДО 51-ї ВЕНЕЦІАНСЬКОЇ БІЄННАЛЕ ЗАЯВЛЯЮ НАСТУПНЕ.
Вдячний міністерству культури за публічне поширення традиційно підкилимової інформації.
Відмовляюсь від будь-якої участі в роботі над ТАКОЮ підготовкою до найпрестижнішої міжнародної події в сучасному візуальному мистецтві за наступних обставин.
1. Виставка «Нові спрямування» за своїм рівнем і складом учасників не може вважатись базою для відбору проектів, оскільки учасників не було поінформовано про таку функцію цієї виставки. Хоча в ній беруть участь ДЕЯКІ авторитетні художники, але випадковими творами, з огляду на бієнале. Важлива для цього питання частина художників на цій виставці не присутня.
2. Організатори конкурсу публічно розповсюджують сьогодні інформацію 2.03, а пропозиції будуть розглядатись від завтра 3.03 до 9.03. Всього на підготовку проектів сiм днів!!! І це на найпрестижніший міжнародний мистецький форум!
3. Із усього складу поважного журі понад половини не мають жодного відношення до сучасного мистецтва в міжнародному розумінні contemporary art.
4. Запропонованим членам журі не було представлено пакет документів, які окреслюють принципи призначення комісара, куратора, формування складу журі, їхнi функції. Також формат оголошення конкурсу та відбору проектів.
Вважаю неприпустимими такі принципи організації в СУЧАСНІЙ НОВІЙ УКРАЇНІ.
Покладаю надію на нову владу, громадськість і ЗМІ, які своєю увагою і позицією припинять непрофесіоналізм і підкилимовість у вирішенні будь-яких важливих питань.
За коментарем ми звернулися безпосередньо до самого автора звернення. І ось що він сказав:
— Нинішню підготовку України до бієнале я сприймаю як метушню в звичайному режимі, традиційну для стилю прийняття рішень. Мені це набридло. Директор Центру сучасного мистецтва Єжи Онух, до речі, наскільки мені відомо, також відмовився в усьому цьому брати участь. Зрозумійте, йдеться не про конкретні персоналії, а про те, як далі жити. Можна довго говорити про те, як організовувалася виставка «Нові напрями», яке відношення вона має до того, що прийнято показувати на бієнале... Я навіть не можу сказати, що мене найбільш обурює. Ось Чебикіна призначили комісаром — але він не має жодного стосунку до сучасного мистецтва. Адже бієнале — серйозні заходи, тут потрібна людина з менеджерськими здібностями, а Чебикін — ректор Художньої академії, державної організації, тобто чиновник. Але якщо його взяли як чиновника, який повинен вчасно вибивати гроші, то навіщо тоді потрібен комісар? Якщо ж мають намір провести конкурс і оцінку проектів, провести всі необхідні дії — то наскільки він здатний це все організувати? Поки що видно тільки те, що Академія намагається забрати сам процес підготовки до бієнале під себе. Але, ще раз повторю, мене хвилюють не кандидатури, а принципи. На самій експозиції «Нові напрями», на моє переконання, зібрано випадкові проекти. Вона: а) абсолютно не відображає художні процеси, які нині відбуваються; б) зроблена на коліні. Виставляють величезний, на півзали, проект Миколи Бабака і раптом оголошують його базовим для майбутньої української експозиції на бієнале. Як? Чому? Коли мене запрошували до відбірного журі, то на всі мої запитання — як ми будемо працювати, яке коло претендентів, за якими критеріями будемо відбирати — зрозумілих відповідей отримано не було. Та й хто формував список самого журі? Адже там є люди, надзвичайно далекі від актуального мистецтва як такого! І, що цікаво, інформація про призначення комісара, про базовий проект прийшла з Міністерства культури, а не від професіоналів мистецтва. Парадокс, але треба віддати належне міністерству — воно виявилося набагато прозорiшим і демократичнiшим, ніж самі організатори. І, нарешті, — незрозуміло, на що вони розраховували. Так, ще півроку тому таку кулуарність народ, що називається, проковтнув би. Але зараз це і виглядає, і вважається непристойним. Я не розумію, чому вони досі діють саме таким чином...
Від себе лише додамо, що Венеціанська бієнале з самого початку участі України в ній перетворилася для наших художніх кіл на такий собі вид прокляття. Вже підготовка до першої, історичної участі нашої країни в цьому найпрестижнішому ярмарку сучасного мистецтва породила затяжний і запеклий конфлікт. Спочатку за підписання антикучмістської відозви від кураторства було усунено Єжи Онуха. Проект нового куратора, Валентина Раєвського, викликав шквал критики, що призвело до запеклої газетної війни та кількох судових процесів між різними групами художників і журналістів. Бінале-2003 пройшла більш-менш нормально. Прикрощі розпочалися вже на новому циклі — за словами міністра культури Оксани Білозір, екс-віце-прем’єр Дмитро Табачник своїм розпорядженням участь країни у Венеціанському форумі просто... відмінив. Очевидно, заради економії коштів. Як бачимо, зміна влади компетентності та прозорості в підготовці до цієї важливої події поки що не додала. Чи спишемо все на рецидиви кучмізму?
