Провідник доби бароко

Блискучим каскадом столичних музичних імпрез стартував ХХХП сезон Національного будинку органної та камерної музики України. За динамікою звучання, ефектністю концертних виступів, винахідливим комбінуванням різноманітних складів артистів уже перший вечір вийшов на рівень гала-концерту. Переповнений зал піддався магії святкової атмосфери, настрою загального піднесення, відчуттю особливої урочистості моменту, що миттєво охопило присутніх із перших могутніх акордів чудового камерного ансамблю духових інструментів «Київ-брасс». Помпезні фанфари антифонів мідних — сріблясте звучання труб із перегуками оксамитових фраз валторн, що суперничали із монументальними епізодами органу (солістка Валерія Балаховська), владно заволоділи увагою присутніх у залі, зануривши в атмосферу барокової пишності королівського прийому, коли звучала «Музика королівського феєрверку» Генделя.

На хвилі загального святкового піднесення наступні виступи музикантів ніби барвистим віялом розкрили багатющий спектр емоцій і настроїв. Витончено й елегантно, з тонким відчуттям вишуканої барокової стилістики, пролунали вокальні шедеври Ф. Дуранте і Б. Марчелло у виконанні Сергія Котка (бас) і Валерії Балаховської (орган), виступ яких викликав просто шквал оплесків. Сольний номер В. Балаховської — виконання нею знаменитої токати і фуги ре-мінор Баха — розкрив усю глибину майстерної інтерпретації та продемонстрував технічну досконалість гри артистки. Просто на очах публіки вона спромоглася своєю по-чоловічому атлетичною грою вибудувати в уяві присутніх величний і монументальний готичний храм із звуків, акордів і поліфонічного плетива контрапунктів, підкорити слухачів красою та стрункістю музичної форми бахівського шедевру.

До речі, майже кожний концерт в органному залі не обходиться без виконання «Аve, Maria» різних композиторів, що стала своєрідним брендом цієї установи і звучання якої завжди знаходить щирий відгук у вдячної аудиторії. І цього разу «Ave, Maria!» Дж. Каччіні, презентована дещо незвичним складом — сопрано (Мирослава Солов’яненко), труба (Андрій Ільків) і орган (Валерія Балаховська), ніби заграла новими, свіжими барвами. Яскраве виконання нової версії католицької молитви «Аve, Maria!» Астора П’яцолли — для труби (А. Ільків) і органу (В. Балаховська) — наче заново відкрило для присутніх спорідненість тембру труби до людського голосу — настільки проникливо й водночас соковито й пристрасно прозвучав інструмент у Андрія Ільківа. А от арсенал своєї феноменальної техніки музикант блискуче продемонстрував у виконанні Концерту мі-бемоль мажор В. Белліні. Тонкий розподіл звукового балансу між звучанням органу і соло труби засвідчив довершену ансамблеву зіграність двох виконавців, хоча кожний із них окремо насамперед є яскравим самодостатнім солістом.

Така ж бездоганна ансамблева злитість зачарувала публіку у ніжному, небесному звучанні тріо М. Солов’яненко — С. Котко — В. Балаховська, в проникливій інтерпретації яких прозвучав «Ангел спокою» В. Белліні.

Дещо несподіваною «модуляцією» у бік популярної музики стало виконання М. Солов’яненко пісні І. Дунаєвського з кінострічки «Моя любов» у супроводі фортепіано і труби. І хоча співачка натхненно й із ефектною пластикою тіла проспівала знайомий радянський шлягер, чим викликала незаперечну симпатію слухачів, все ж цей номер дещо випав із загального класичного «профілю» концертної програми. Втім, і наступні твори Дж. Гершвіна і Д. Шостаковича були за стилістикою ближче до естрадного «легкого» жанру, і тут насправді на повну силу розкрився віртуозний, просто фантастичний виконавський потенціал артистів ансамблю «Київ-брасс»: ентузіазму публіки просто не було меж. Виконання музикантами популярного вальсу на «біс» додало дещо ностальгійного присмаку у настрій залу, та насамкінець виступ Валерії Балаховської навернув слухачів у академічне річище: в Концертних варіаціях Ж. Боне артистка ще раз переконала присутніх: Його величність орган — король інструментів, і саме йому в цьому залі належить незаперечний пріоритет. Надзвичайно тішить, що орган — цей символ і водночас провідник високої музичної культури доби бароко — завдяки таким прекрасним музикантам, як Валерія Балаховська, і сьогодні знаходиться в центрі слухацької уваги багатьох поколінь наших сучасників. Бажано, щоби увага до цього Храму високого мистецтва не слабшала з боку керівних структур, адже, на жаль, фізичний стан цього унікального архітектурного шедевру сьогодні викликає занепокоєння як зовні (на його даху вже зеленіють непрохані «гості» — деревця, що потроху руйнують його), так і всередині. І ось перший гострий сигнал-попередження: днями уламок бетонного ліплення упав просто до ніг перехожому перед входом у костел.

Хочеться побажати всьому колективу Національного будинку органної та камерної музики у новому концертному сезоні тримати високий емоційний градус, заявлений на урочистому концерті-відкритті.