Приниження чи смирення?

Слідом за одним із кращих фільмів минулого року «Одержимість» і прекрасною стрічкою «Зільс-Марія» на наші екрани вийшло «Приниження» Баррі Левінсона. Всіх їх об’єднує спільна тема — творчість і та ціна, яку за успіх, що з нею пов’язаний, доводиться платити.

Назва стрічки Баррі Левінсона з Аль Пачино у головній ролі — англійською «Humbling». До речі, це слово означає не лише приниження, а й смирення. А стосовно людини його вживають не лише у значенні «смиренний», «покірний», а й «простий», «бідний», «боязкий». От і зрозумій після цього, ким є герой Аль Пачино Симон, колишній актор, котрий на схилі літ, не витримавши тягаря свого фаху, впав під час вистави зі сцени, після чого вирішив покінчити життя самогубством. До речі, у фіналі фільму так і не зрозуміло, чи він помер, після кризи знову вийшовши на сцену, чи вкотре так переконливо зіграв? Біда в тому, що Симон перестав розуміти, де він живе, а де грає, оскільки його життя давно перетворилося на суцільне лицедійство. Роздвоєння особистості, як відомо, називається шизофренією. Тож не дивно, що герой потрапляє до психіатричної лікарні, але навіть пройшовши курс у досвідченого психоаналітика, так і не позбавився своїх ментальних проблем. Так що дістається у «Принижені» не лише схибленим акторам, а й безпорадним психоаналітикам — не позбавилася своїх нав’язливих ідей і жінка, котра, вийшовши з тієї ж самої лікарні, вбила свого чоловіка...

Симон же отримує надію на одужання від маячні, яка крутиться в його голові, коли закохується у своє похресницю, дочку колишніх друзів-акторів. Але юна героїня Грети Ґервіґ, хоч і зізнається старому героєві у коханні, — це сучасна західна леді, яка звикла дбати, перш за все, про себе. Тож допомогти Симонові не може ніхто. Чим може закінчитися наша безпорадність, яка неминуча у старості — приниженням чи смиренням? Відповідь на це запитання кожен має дати сам...