Пристрасті за «Лаурою»

Дочка відомих польських магнатів Пшездецьких на ім’я Лаура трагічно загинула у юному віці у далекому 1874 році. Убиті горем батьки замовили професорові Петербурзької академії мистецтв Віктору Бродському надгробний пам’ятник покійній. Ця скульптура із білого каррарського мармуру була встановлена у родовому склепі Пшездецьких на Чорному Острові. Одначе у 30 х роках минулого століття войовничі атеїсти зробили із костьолу клуб.

Історія зберегла записи тодішнього наукового співробітника Кам’янець-Подільського музею Михайла Матвеєва, який добився від партійно-радянських органів дозволу і грошей для перевезення скульптури вагою 4 тонни із Чорного Острова до міста над річкою Смотрич. Разом із «Лаурою» він привіз ще й інші твори: скульптурні пам’ятники Костянтину Пшездецькому і дівчинці — чи то Лаурі. чи то її сестрі. І ще — свідчення людей, які брали участь у встановленні пам’ятника у Чорноострівському костьолі.

Пам’ятник привезли до Кам’янця-Подільського пошкодженим. Тоді мало хто із відвідувачів музею розумів, що цей експонат — шедевр світового мистецтва. Михайлу Матвеєву доводилося пояснювати терпляче, що Костянтин Пшездецький був не тільки власником 14 подільських і волинських сіл. Михайло Матвеєв знайшов багато історичних матеріалів, що переконували: рід Пшездецьких дав учених, діячів науки і культури. Костянтин Пшездецький добре знався на агрономії, був одним із видатних селекціонерів краю.

Факт перевезення із Чорного Острова до Кам’янця-Подільського творів славетного Бродського не залишився поза увагою вченого світу. Свої претензії на шедеври взялися виявляти Московський музей імені Пушкіна і Ленінградський музей російського мистецтва. Історія зберегла листи з оцих закладів культури, датовані 1940 роком. Дехто висуває версію, що ситуацію врятувала непідйомна вага скарбів монументального мистецтва.

Тепер творіння Бродського — у Кафедральному костьолі Кам’янця- Подільського. Воно є загальнодоступним для огляду городянами і гостями стародавнього міста. Відповідно до угоди про співробітництво від 30 жовтня 1997 року поміж історичним музеєм-заповідником і громадою римо-католицької церкви св. Петра і Павла.

«Про «Лауру» згадали наші краєзнавці, коли взялися писати історію Чорного Острова», — розповідає селищний голова Тетяна Баєва. Потім питання про повернення пам’ятника до місця, де, нарешті, знайшла собі вічний спокій Лаура Пшездецька, «спливло» у ході громадських слухань у Чорному Острові. Ініціатори переконували: он же і будівлю, що правила довгі літа за клуб, таки повернули віруючим...

Директор Кам’янець-Подільського історичного музею-заповідника Людмила Станіславська вважає, що «переїзд» до Чорного Острова «Лаурі» не загрожує: «Скульптура — державна власність, не є культовою. Тому з боку місцевої громади Чорного Острова не може бути жодних претензій на цей шедевр. Єдине, що може бути підставою для розгляду цього питання — вимога нащадків Пшездецьких».

Чорний Острів розташований при злитті двох річок Південного Бугу і Мшанця, за 17 кілометрів від Хмельницького. 1556 року Чорний Острів одержує Магдебурзьке право і дозвіл на влаштовування ярмарків двічі на рік і тижневих торгів.

Одначе Чорний Острів не забув і про свої історичні кривди і образи на Пшездецьких, які мали розкішний палац, чудову картинну галерею, бібліотеку і влаштовували пишні бали та гучні прийоми (журнал «Подольские епархиальные ведомости», 1883, №30). «Свавілля Пшездецьких щодо покріпачення чорноострівських селян дійшло до таких меж, що справою про примус селян працювати навіть у святкові дні змушений був 1838 року зайнятися проскурівський повітовий суд. Не прийнявши ніяких рішень, суд під тиском незаперечних фактів усе ж констатував перевищення прав поміщиком», — відзначає літописець.

Але сьогодні тут ладні забути минулі образи і кривди. І нагадують, що надгробок повинен відповідати своєму призначенню — бути на тому ж самому місці, де й тлінні останки Лаури Пшездецької.

«Гадаю чомусь, якщо вона, «Лаура», повернеться, на Чорному Острові все зміниться на краще», — сподівається Тетяна Баєва. Відтак каже про те, що у селищі працював Глібов, що є музей відомого байкаря, збереглася і хата, де він жив та був. Збереглися і підземні ходи від оборонних укріплень, збудованих іще у ХIV столітті. Отже, шанувальники мистецтва, не знайшовши «Лауру» у Кам’янці-Подільському, поїдуть до Чорного Острова, де їм покажуть й інші історичні пам’ятки та місця, сподіваються у селищі, яке сьогодні ледве животіє.