«Психологічна стіна між cходом і рештою України збудована штучно»

Автор назвав свій вернісаж «Процвітанням». Ця виставка не змінила курсу художника на експерименти з класичною графікою й народним мистецтвом. Уже втретє представлено не лише роботи автора, а й форми, за допомогою яких вони створені, а «Процвітання» стало логічним продовженням минулорічного проекту «Пам’ять зерен». Роботи виставки концептуально сформувалися за останні півроку, тож і настрій експозиції не є патетично піднесеним.

Техніка створення картин нестандартна, гравюри, що виконують роль класичних матриць, зроблені на дереві й пластику. Автор модифікує класичні методи з народною технікою. На концепцію «Процвітання» Олега Грищенка вплинули квіткові розписи народних майстрів Петриківки, а також авторські роботи, серед яких найбільше —  Ганни Собачко-Шостак. Серії об’єктів автора є мистецьким осмисленням природної циклічності зародження, проростання, процвітання. Квіти завжди мали символічне значення. Наприклад, червоний мак спершу постав як символ пам’яті жертв Першої світової війни, інспірований віршем канадського військового лікаря Джона МакКрея «На полях Фландрії», згодом почав використовуватися на знак вшанування пам’яті жертв усіх військових та цивільних збройних конфліктів. Якби створювався формат особливої квітки сучасних українських подій, художник розповів, що взяв би за основу народне мистецтво. Вона була б нереальною, фантастичною, тому що всі сьогоднішні події переживає кожен, але ніхто точно не знає, чим усе може скінчитися. От і квітка була б такою, яку ще ніхто не бачив, але існування її могло б бути можливим.

«Процвітання» має 23 форми квіток, присвячених 23-й річниці Незалежності України. Абстрактні графічні зображення мають тенденцію до серійності, як-от п’ять полотен «Квітка», що у відповідній кольоровій гамі відтворюють погляд художника на природний і фантастичний цвіт. Диптихи й триєдності зображень також некласичні у своїй суті — частини радше не продовжують, а доповнюють одна одну.

До речі, минулого року Олег Грищенко розробив метафоричний проект «Велика українська стіна». Проектуючи ідею на сьогодення, художник розповів, що теперішню психологічну стіну між сходом і рештою території України було збудовано штучно й одночасно з обох боків: «Вона ще лишатиметься, але є люди, які в ній зможуть знайти вікна, двері, адже вони там є. Діалог зі сходом потрібно налагоджувати з розумом. Якщо це просто будуть мистецькі акції художників з різних регіонів країни, то в цьому немає сенсу. Все треба робити поступово й точковими ін’єкціями».

Виставку «Процвітання» триватиме до 15 вересня.