Ренесанс української церковної музики

Після довгої перерви традиції українського православного співу знову набирають силу, причому й у сенсі виконавського професіоналізму, який було відзначено журі, що складається з фахівців в області церковного співу, так і глибини проникнення в те, що не можна висловити, а можна лише пережити власною душею. З цієї точки зору особливо вразив православний хор київської духовної семінарії, а також хор «Софія» з Рівного. Порадував слухачів греко-католицький хор «Осанна» з Івано-Франківська, а ось римсько-католицьку церкву з багатою музичною спадщиною представлено на форумі не було. У цьому сенсі набагато краще йдуть справи у протестантів, і в цьому слухачі могли пересвідчитися, послухавши хори церков адвентистів сьомого дня і п'ятидесятників. Звичайно, американський стиль духовних співів цих церков, можливо, дещо й відрізняється від багатовікової традиції української церковної музики, але цілком вписується в ту багатоскладову звукову середу, яка характерна для сучасних духовних співів. У репертуарі учасників (а їх більше десяти) переважали традиційні канонічні пісні й музика XVIII—XIX віків. Що стосується сучасних авторів, котрі пишуть для церкви, то їх було лише одиниці. Звичайно, це проблема більше церковна, ніж музична — співати чи не співати на літургії нові твори, коли є старі, суворо канонізовані. Православна церква схиляється швидше до традиційної, а отже, безліч нової прекрасної музики лунає лише на концертах, а не у храмах. Тому на форумі церковних хорів ми цієї музики й не почули.

Дещо осторонь від загальної лінії фестивалю-конкурсу стояли виступи кобзарського цеху з традиційними духовними кантатами XVII—XVIII віків, які не виконувалися в храмах, але дуже точно передавали духовний стан ментальності українського народу тієї епохи.