Се моя історія

Прем'єрна постановка на Камерній сцені Львівського національного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької – це історія вчительки Марти, художниці Ганни та піаністки Софії, які світоглядно не вписувалися у формат пересічних жінок того часу. «Авторка перша в українській літературі зобразила типи інтелігенток, аристократок духу, які мають високу мету у житті, прагнуть удосконалити свою особистість, убираючи в душу світові культурні надбання», – зазначено про цей твір Ольги Кобилянської у Вікіпедії. 

Відомо також, що ця понад сторічної давнини новела, як і багато інших творів Ольги Кобилянської (1863 – 1942), має автобіографічний характер. Письменниця порівнювала своє життя з життям однієї зі своїх героїнь твору – Софії. У листі до Осипа Маковея, уперше надрукованого 1898 року у «Літературно-науковому віснику», писала: «Прочитали-сьте «Valse mélancolique» і знаєте історію мого життя. Се моя історія. Більше не кажу нічого».

«День» кілька тижнів розповідав про цю роботу режисера Ігоря Білиця, коли вона ще перебувала у процесі підготовки. А от що сказав постановник за кілька хвилин до генеральної репетиції. Почалася ж розмова з того, що Ігор Білиць виглядав як ніколи серйозним… 

«Я коли почав роздумувати над тим, чим ми займаємося от тут і зараз, тобто робимо мистецтво, мені стало дуже шкода тих, з ким ми працюємо. Дівчата, які беруть участь у виставі, працюють у холоді… Чоловіки наші зараз – на фронті. Діти наших акторів – у дитсадках під час сирен… Думаю, що ми на все це не заслужили. Тому я зараз такий зосереджений. 

Так. Ми показуємо, що боремося за свою ідентичність, за свою силу. У цій виставі ідеться про силу жінки. І я вирішив, що й про це треба сказати. 

Бо зараз у цій війні, у цій боротьбі величезна роль належить жінці. Так, здебільшого – хлопці на війні. Але і жінки – на війні. Рятують поранених. Також, залишаючись в тилу, беруть на себе все господарство, разом із переживаннями про чоловіка, і про дітей. Тому я свою увагу хочу зосередити на жінках – на їх силі. Приділити жінці увагу. 

Йдеться про жанр. Я відчуваю, що Кобилянська – настільки сильніша за мене, що навіть тексту майже не рухав, мінімально його оброблював. Текст – у її, архаїчному, звучанні. І в тому – його сила. Крім того, ця новела Кобилянської – прозовий текст, не драматургічний. І ми працювали з його фрагментами. Я не переводив його повністю в драму. Тобто це роздуми актрис і, сподіваюся, роздуми глядача. Отже, сьогодні воно виглядає так, завтра – інакше. Це такий мезансценічний варіант, щоби на першому місці залишалися месенджі Кобилянської, які досі працюють. 

Театр – не кіно. Спрацьовує секрет театру. Енергетика театральних актрис – жива і безпосередня. Нема нічого закріпленого. Тим більше – на Камерній сцені. Тим більше, що я використовую крупні плани з новими технічним засобами. Ми показуватимемо відтінки, тони – завдяки сучасним технологіям. Зокрема – телефону. А це те, що ми робимо зараз щодня. 

Так. Зовнішнє. 

П.с. Варто додати, що Ігор Білиць представляє цього року на сцені Театру Марії Заньковецької другу прем’єрну постановку. Перша – «П'ять пісень Полісся», і це – документальний фарс сучасної авторки Людмили Тимошенко на Камерній сцені. 

Зараз – прем’єра «Valse melancolique» Ольги Кобилянської.

Розпитую режисера про найближчу перспективу на постановки. Розповідає, що не може розкрити всіх секретів, але вже знайшов дуже добру п’єсу сучасного українського автора. «Напевно, це буде матеріал про війну, про окупацію, про Бучу». 

Ще раз нагадаю, що режисер-постановник вистави – Ігор Білиць. Художник – Наталя Тарасенко. У ролях: Марта – Галина Далявська та Світлана Мелеш, Ганна – Ірина Романчук та Мирослава Солук, Софія – Наталія Боймук та Наталія Поліщук-Московець. 

Шкода, що не зазначено в афіші, хто робив пластику до вистави й музичне оформлення, також – хто відповідає за технічне забезпечення, а воно – дуже цікаве, бо відбувається як відеоблог. І це, скидається, – абсолютно фестивальна постановка, з чим заньківчан варто, звісно ж, привітати. 

Найближчі покази – сьогодні, 28 грудня, також – 5 січня вже 2023 року.