Ще один "фільм Ейзенштейна"

Кінематографічний світ віддає священну данину класикові. Берлінський МКФ не міг залишитися осторонь. Його програма включала спеціальну наукову конференцію, присвячену 100-річчю видатного режисера, а також світову прем`єру монтажного фільму "Сергій Ейзенштейн. Мексиканська фантазія".

Картину створено російським кінознавцем-режисером Олегом Коваловим із матеріалів, сказати б, легендарно незакінченої стрічки "Quе viva Mexiсo!" ("Хай живе Мексика!"). Її зйомки Ейзенштейн провадив на початку 30-х, але не закінчив - був відкликаний особистою телеграмою Сталіна, у якій режисер звинувачувався в "дезертирстві" й "розриві стосунків зі своєю країною". "Хай живе Мексика!" мала стати, за словами самого Ейзенштейна, його "найкращою картиною".

Частину зафільмованого "розвіяв вітер історії" (матеріали постраждали під час пожежі, а те, що збереглося, Держфільмофонд СРСР виміняв у іноземних продюсерів тільки в 70-ті роки. До того й після різними режисерами робилося кілька спроб реконструювати фільм, змонтувавши "мексиканські плівки" "саме так, як би це зробив Ейзенштейн".

Олег Ковалов, визнаний майстер монтажного кіно (у його доробку також стрічка "Сергій Ейзенштейн. Автобіографія"), працюючи над своїм варіантом фільму, керувався принципово іншим. "Смішно думати, що хтось відновить фільм Ейзенштейна так, як це зробив би сам Ейзенштейн". Ковалов свій творчий принцип пояснює притчею "від Анджея Вайди": "Художник стоїть навколішки й малює Христа; Христос явився й каже: ти не малюй мене, стоячи на колінах, ти малюй мене гарно".

Режисер називає свою картину "фантазією на тему фільму Ейзенштейна", і монтує невикористаний раніше матеріал (збереглося 75 тис. метрів плівки!). Для нього це принципово - показати невідомого Ейзенштейна. І йому це, безперечно, вдається.

На відміну від відомої реконструкції стрічки Георгієм Александровим, котра пересичена соціальними, революційними мотивами, Ковалов "вимонтовує" її космічність. "Мексиканська фантазія" - не пам`ятник до 100-річчя, а напрочуд живий фільм, сповнений чуттєвості й еротизму. Він вільний од жорсткої розумової вибудованості відомого нам ейзенштейнівського почерку. Стихія та космізм народного життя присутні в надзвичайній безпосередності екранного дійства. Цьому, зокрема, є кілька пояснень. Ковалов монтував за власним сценарієм, зламавши новелістичність Ейзенштейна й розвиваючи чотири самостійні фільмові теми одночасно. Він використовував винятково перші дублі зйомок. Бо вони характерні абсолютно щирою, природно-наївною поведінкою персонажів (провокованих на певну дію непрофесійних акторів), чого неможливо досягти в повторах, а також - композиційно незбалансованою будовою кадру оператора Едуарда Тіссе (виправленою в наступних дублях). Це дарувало коваловській "фантазії" щасливу безпосередність.

Перебуваючи в полоні хрестоматійного образу "революційного кінокласика", окремі критики схильні трактувати "Мексиканську фантазію" "всього-на-всього як етнографічний фільм". Тим самим вони надзвичайно точні, бо, з огляду на чесноти фільму, мимоволі вказують, власне, на первісне значення слова "етнографія".

Берлін - Київ