«Щоразу, коли я починаю щось робити — це наче як уперше»

В Україні є чимало хороших композиторів; деякі з них час від часу пишуть для кіна; але ось авторів, які б писали винятково для екрану, можна порахувати по пальцях однієї руки. Кінокомпозиторство все ще лишається рідкісним фахом. Тим ціннішою є розмова з представником цього важливого цеху.

Антон БАЙБАКОВ народився 16 травня 1983 року в Києві. В 2005 р. закінчив факультет кіна й телебачення за спеціальністю «звукорежисура» у Київському національному університеті ім. Карпенка-Карого. Працює з сучасними українськими та європейськими режисерами: Романом БОНДАРЧУКОМ, Юрієм РЕЧИНСЬКИМ, Володимиром ТИХИМ, Мариною СТЕПАНСЬКОЮ, Марією КОНДАКОВОЮ, Марією ПОНОМАРЬОВОЮ, Анатолієм ЛАВРЕНИШИНИМ, Марисею НИКИТЮК, Дмитром СУХОЛИТКИМ-СОБЧУКОМ, Стефаном РИКОРДЕЛЕМ, Гебріелом ТСАВКОЮ, Тимуром ЯЩЕНКОМ тощо.

Автор саундтреків до фільмів «Красна маланка» (2012), «Хворісукалюди»(2013), «Євромайдан. Чорновий монтаж»(2014), «Магазин співочих птахів»(2014),»Діксіленд» (2015),»Українські шерифи» (2016), Ugly (2016),»Брама» (2017), «Вулкан» (2018), «Жінки на війні» (2018),»U311 Черкаси» (2019), «Любов» (2019), «Victor_Robot» (2020). Створив музичний супровід до німих фільмів РенеКлерай Дзиґи Вертова. Член Європейської та Української кіноакадемій.

Фільми, музику до яких створював Антон, брали участь у кінофестивалях у Локарно, Роттердамі, Клермон-Феррані, Сан-Себастьяні,Карлових Варах і Варшаві, відзначені нагородами Одеського фестивалю, Національною премією кінокритиків «Кіноколо», «Золотою Дзиґою» Української кіноакадемії.

ВИГНАЛИ З ХОРУ

— Мені було 5 років. Літо. Ми з татом ремонтували старий велосипед, сидячи на балконі на шостому поверсі. Внизу проїжджали машини, і я по звуку вгадував назви марок авто. Тата це дуже дивувало.

Згодом він відвів мене у музичну школу. Мене одразу взяли. Вчителька із сольфеджіо, котру я страшенно любив, сказала моїй мамі, що ось, — композитор у вас росте. Я про це нещодавно дізнався. Про вчительку тобто. Музичну школу, натомість, я кинув. У мене рано почав ламатися голос, і мене вигнали з хору. А хор я дуже любив і люблю до сих пір.

ДЯКУЮ, МАМО

— Потім у нас вдома з’явився CD-програвач. По дорозі до школи я довго роздивлявся диски на розкладках біля кінотеатру «Орбіта» і біля Палацу Спорту, недалечко від Синагоги. Грошей було обмаль, тому я навчився диски красти. В мене назбиралася цікава колекція.  І якось мені трапився диск із першими секвенсорами та програмними семплерами. Я швидко засвоїв їх і став творити й записувати. Умовив маму продати наше піаніно Petroff і купити мені синтезатор. Це була самограйка YAMAHA PSR 510. Жахливий по звуку інструмент. Але я був щасливий, що тепер можу підключити його до свого комп’ютера — 486-го PC. Для мене це був прорив. Тепер все можна було записувати й редагувати. Дякую, мамо!

НЕ ЗА АДРЕСОЮ

— Мій друг Макс Демиденко, з котрим ми іноді гравали разом на якихось архаїчних фестивалях бардівської пісні, зібрався вступати до університету імені Карпенка-Карого на звукорежисуру і взяв мене з собою. Я взагалі погано вчився у школі, точніше, я туди дуже рідко ходив. І не дуже вірив, що можу кудись вступити. А тут раптом раз — і вступив. На творчому відборі в Карпенка я грав свою музику. Мене запитали, чому я не вступаю до консерваторії? Я відповів, що хочу записувати музику в кіні. Мені спробували пояснити, що я не зовсім за адресою, але тим не менш взяли.

Вперше в житті у мене було враження, що я потрапив до своїх! Але до третього курсу це відчуття майже розвіялося. А на четвертому мій друг Борис Петер потрапив бум-оператором на фільм до Балаяна. І так проникнув у кінотусовку. Трохи пізніше він познайомив мене із Жорою Стремовським та Олександром Ренковим, динозаврами звукорежисури. Так я потрапив у кіно, точніше — в серіали.

ПРОСИДІВ БЕЗ РОБОТИ ПІВРОКУ

— ЗіСтремовськиміРенковим ми пропрацювали разом близько п’яти років, робили телемувіки та серіали. Я був звукорежисером на постародакшені. Ми працювали з Анатолієм МАТЕШКОМ, В’ячеславом КРИШТОФОВИЧЕМ, Андрієм ДОНЧИКОМ, Галиною ШИГАЄВОЮ. І якось я познайомився із Сашком ІТІҐІЛОВИМ(український актор і режисер, син режисера Олександра Ітигілова і актриси Ольги Матешко. — Д.Д.). Він працював над новорічною комедією. До нього приїхав його друг композитор, і ми всі разом монтували його музику. Не пам’ятаю чому, я показав Сашкові й свої композиції, і він запропонував мені написати музику для реклами. Я написав. Сашко заплатив дуже щедро, і я вирішив, що зі звукорежисурою в серіалах час зав’язувати. Просидів дома без роботи десь півроку. Мене дуже підтримали мої друзі та ближні. Та потім якось все налагодилось, і робота сама почала знаходити мене.

ВПЛИВИ

— Кожний період мого життя з кимось пов’язаний. Дитинство — з музикою із «Термінатора 2». Потім — ГіяКанчелі, «Кін-Дза-Дза»,  АрвоПярт, ГуставоСантаолалья (аргентинськиймузикант і композитор, дворазовий лауреат «Оскара». — Д.Д.), Альфред Шнітке... Їх набагато більше. Вплив можна відчути, коли щось напишеш, а потім розумієш, що це схоже, наприклад, на КлінтаМЕНСЕЛЛА(британський композитор, автор саунд-треків до фільмів Даррена АРОНОФСКІ і Данкана ДЖОНСА — «Теперішній час»).

НАУЛЮБЛЕНІШИЙ САУНДТРЕК

 — Не можу точно сказати. З останнього абсолютно чарівний саундтрек з фільму «Аннігіляція» Бена СОЛСБЕРІі Джеффа БЕРРОУ  (учасник культової поп-групи  Portishead. — Д.Д.).

ТВОРЧИЙ МЕТОД

— Кожний раз, коли я починаю щось робити — це наче як уперше. Думаєш: за що хапатися??? Про що говорити? Де взагалі тут може бути музика? А вона потрібна?? Нащо музика?

МУЛЬТИКИ

— Я обожнюю мультики. Їхня особливістьу тому, що світ створюється з чистого листа — і режисером, і тобою. Це задоволення — створювати нові світи.

ВЕЛИКИЙ НІМИЙ

— У кіні сучасному є три основні звукові компоненти: репліки, шуми, музика. У німому кіні — тільки музика.

ІМПРОВІЗАЦІЯ

— Мені завжди цікаво дати виконавцеві місце для імпровізації. Це робить твір не тільки моїм. У цьому задоволення. Виконавець привносить свою індивідуальність.

ЗАТРЕБУВАНІСТЬ КІНОКОМПОЗИТОРА

— В мене майже завжди є робота.

НАЙСМІЛИВІШИЙ МУЗИЧНИЙ ЕКСПЕРИМЕНТ

— Я написав безсловесну оперу. Поки не вийшло її поставити. Я вважаю, слова музиці не завжди потрібні.

СПІВРОБІТНИЦТВО

— Я обожнюю Катю Chilly, дівчат з DakhDaughters, Антона СЛЄПАКОВА (лідер групи «Вагоновожаті» — ДД), дуже подобається Аліна ПАШ. З усіма все хочу. Так само дуже хочу зі своєю дружиною Софією — вона співачка — зробити повноцінний великий альбом, але ж де взяти час?

ОСОБЛИВО УЛЮБЛЕНІ ІНСТРУМЕНТИ

— Труба, Рояль, Голос.

УСПІХ

— Це коли я сам собі не заважаю робити те, що я хочу, не відчувати зневіру та розчарування.

ЗАРАЗ

— Працюю над анімованими казками Анатолія і Насті Лавренишиних, над документальним фільмом ЮріяРечинського про французького фотографа, котрий знімав у нас на війні; над дебютним фільмом Соломії ТОМАЩУК «Між нами».

МУЗИКА НА ДОЗВІЛЛІ

— На дозвіллі я слухаюту музику, яка не дратує мого сина, а його смак непередбачуваний. Мулату АСТАТКЕ (ефіопський джазовий музикант, композитор і аранжувальник, вважається засновником ефіопського джазу. — Д.Д.) дуже подобається.

ЗАХОПЛЕННЯ, НЕ ПОВ’ЯЗАНІ З МИСТЕЦТВОМ

— Сьорфінг. Тільки я не катався ніколи.Люблю готувати. Коли хочеться помедитувати, готую борщ.