Шевченко як... іспит

Гастролі Львівського театру ім. М. Заньковецької відбулися у рамках творчого проекту Мінкульту, який присвячено 200-річному ювілею Тараса Шевченка. Нагадаємо, у рамках цієї акції, на минулому тижні колектив Київського театру ім. Лесі Українки з великим успіхом презентував у місті Лева виставу «Всюди один» про життя Кобзаря, яку цьогоріч висунуто на здобуття Шевченківської премії. І от творча «відповідь» заньківчан. Позавчора на Новій сцені Російської драми львів’яни показали свою резонансну постановку «Катерина». Поему Тараса Григоровича, яку всі знають ще зі школи молодий режисер Богдан Ревкевич інсценізував, як метафоричне дійство. Історію жінки Катерини, яка втратила коханого, стала покриткою, за це вигнана з дому, блукає по світу разом із дитиною у пошуках свого нареченого, страждає від образ людей, божеволіє і топиться — про це на сцені розказують шість русалок...

За народною міфологією русалки — це душі дівчат-утоплениць і саме вони стають головними героїнями вистави (пластика — І. Наконечного). Роль Катерини і русалок створили актриси: Наталія Боймук, Олександра Люта, Юлія Коржук, Альбіна Сотникова, Інна Калинюк і Марія Шумейко.

Переживання героїні підсилюються танцями і виконанням «наживо» народних пісень (у музичному оформленні вистави допомагала Мирослава Солук). Символічним у постановці є вінок із довгими-довгими червоними стрічками ( художник Наталя Тарасенко). Вінок навіть виступає як окрема дійова постать: то постає перед глядачем в образі немовля, то як шляхи-дороги, то як петля... Метафоричне, експресивне і містично-символічне дійство створив прекрасний ансамбль, коли шість актрис, немов одне ціле, зуміли розкрити глибоко-трагічний образ сільської бідної українки середини XIX ст. Як зізнався режисер, коли ставиш класику, то намов здаєш екзамен на зрілість і після перегляду сценічної композиції «Катерина» можна зазначити, що цей іспит львів’яни здали на відмінно.