Солонове божевілля
Ви гадаєте, може запитати вдумливий читач, що демократія, втілена в мові, у формі словесного донесення — це щось інакше, аніж демократія, яку пророкують національні речники своєю антропологічною, атрибутивною сутністю? Не знаю, хоч і хочу вірити в це.
...Грецький законодавець і поет Солон, представник шляхетного, але збіднілого роду, поновивши свої статки торгівлею оливковою олією, у розквіті сил повернувся до Афін, де користувався загальною прихильністю. Багатії, як свідчить Плутарх, поважали його за багатство, бідні — за чесність. На той час між Афінами й сусідньою Мегарою панувала ворожнеча. Каменем спотикання був дуже вигідно розташований острів Саламін. Ним володіли мегаряни, і це настільки обурювало афінян, що їхні правителі навіть запровадили закон, який під страхом смерті забороняв публічно згадувати Саламін. Солон, удаючи із себе божевільного, з’явився якось на головну площу, став на камінь, з якого виголошувалися промови й заяви до народу, і прочитав свою поему, в якій оспівував чудовий Саламін і пояснював, яка це ганьба для афінян поступатися цим островом мегарянам. Присутні уважно вислухали поета (адже він божевільний!) і, сповнені героїчного запалу, рушили на завоювання острова. Успішну операцію із захоплення Саламіну очолив, до речі, сам Солон.
Згодом цього визначного політика було призначено архонтом і наділено надзвичайними повноваженнями для проведення реформ у державі. Відтоді він втілив у життя безліч сміливих законів, що відкрили його землякам шлях до демократії. Він знищив античне боргове рабство і цим забезпечив індивідуальну свободу; заможні громадяни при ньому дістали право посідати найвищі посади, але на них віднині покладалися й найобтяжливіші витрати; будь-який вільний громадянин міг відтепер бути обраним до народного трибуналу, що, за Арістотелем, означало: якщо народ — господар виборів, то він і господар уряду. Це лише короткий перелік законодавчих втілень Солона, того Солона, що по тривалих і плідних діяннях, уже в похилому віці, знову вдався до морських подорожей. Спрага нових знань, як свідчать біографи, можливо, допомагала йому й у старості зберігати ясність розуму. Сам Солон писав, що старіє, кожного дня пізнаючи щось нове...
Та повернімося до наших архонтів. Чи ж після цієї майже казкової оповіді не виникло у вас відчуття, що й ми б хотіли зібратися довкола вдавано божевільного речника наших днів, послухати його якщо не поему, то тямущу й переконливу мову і запалитися нею на якісь героїчні діяння? Аби потім скорятися його сміливим і бодай навіть ризикованим законам і, врешті, з вибачливою посмішкою вільних громадян дозволити йому старечу примху: подорож морями, відпочинок у Швейцарії або й на Кубі, де, як я недавно дізнався, уражених радіацією українських діток дедалі більше витісняють із комфортабельних котеджів наші безпринципні тьоті й дяді, котрі займаються контрабандою...
От, до речі: про закони і — право.
№250 28.12.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
