Сон розуму

У столичному кінотеатрі «Київ» форум відкрив посол Королівства Іспанія в Україні Херардо Бугайо Оттоне, який нагадав публіці, що кіно в усі часи було дуже потужним інструментом впливу на масову свідомість.

Стрічка відомого баскського режисера Алекса де ла Іглесія тільки зовні здається безтурботним розважальним шоу. Насправді ж за феєричною історією про зйомки новорічного телешоу прихований смуток людини, яка переймається критичним станом сучасного суспільства. «Моя грандіозна ніч», за словами режисера, переносить глядача у «знавіснілий світ, населений чудовиськами та злими паяцами», є своєрідним вироком суспільству. І воно мало б жахнутися, побачивши у цьому сатиричному «треші» свій непривабливий гротескний портрет.

Чудовиськами, яких, як відомо, породжує «сон розуму», у цьому випадку є не лише схиблені на власній славі зірки маскульту та ті, хто їх створює за допомогою телебачення, а й усі ми, перетворені цим  ТБ на тупу масовку. Комедія Іглесія примушує згадати не лише про творчість його великого земляка Франсиско Гойї. Картина викликає алюзії і на очікуваний людством Апокаліпсис, який тут виконано у жанрі фарсу, а всі її герої, опинившись у зачиненому павільйоні телебачення, нагадують корабель дурнів, що без руля та вітрил пливе у невідомість серед бурхливого моря. Роль «шторму» у фільмі виконують звільнені з роботи працівники телебачення, які оточили павільйон і влаштували справжнісінький «майдан».

У фіналі, коли масовка разом із поп-зірками почне вириватися із цього Содому та Гомори на волю, всі опиняться в потоці протипожежної піни, яка зіграє роль прекрасної метафори — нам не лише покажуть сатиричну версію Потопу, а й дадуть зрозуміти, що всі збудженні ЗМІ пристрасті є лише піною. У цьому світі, як скаже одна героїня, краще вважатися божевільним, ніж стати частиною покірної масовки. «Я не хочу святкувати Новий рік у жовтні!» — запротестує інша учасниця шоу, коли увесь цей фарс за законами жанру скінчиться покаранням лиходіїв і нагородою тих, хто заслуговує на таку безцінну річ, як любов...

Та змістовна глибина і багатство культурологічних асоціацій, які притаманні бурлескній комедії Алекса де ла Іглесія, має своє пояснення — режисер свого часу закінчив філософський факультет університету, де, як видно, не байдикував. То ж кіномани Львова, Одеси, Харкова та Вінниці  незабаром зможуть відвідати  цю та інші картини «Тижня іспанського кіно», організованого командою кінофестивалю «Молодість».