Станіслав МОЙСЕЄВ: «У єдності і патріотизмі наша сила!»
27 серпня, в день народження Івана Франка, франківці відкриють 95-й ювілейний театральний сезон
На Основній сцені покажуть виставу «Назар Стодоля» за п’єсою Тараса Шевченка, всі кошти від якої перерахують у фонд АТО. Показувати українську класику на початку сезону — вже давня традиція колективу Національного театру ім. І. Франка. Нині звернулися до спадщини Кобзаря, бо цей рік проходить під знаком ювілею Тараса Григоровича Шевченка — 200-річчя від дня народження. Режисер Юрій Кочевенко поставив «Назара Стодолю», як лицарську баладу. За сюжетом, дія відбувається біля Чигирина наприкінці XVII ст., коли великі справи Богдана Хмельницького і його славних сподвижників Богуна, Трясила, Наливайка перетворилися на міфи та легенди...
А 26 серпня, після збору трупи, відбулася важлива подія — відкрили пам’ятний знак (це відтиск руки видатного актора, колишнього керманича франківців Богдана Ступки, що був зроблений ще за життя майстра скульптором Ігорем Романовським). Це долонь, виконана з міді, — пам’ятний знак, встановлений у фойє Театру ім. І. Франка. Віднині кожен глядач зможе доторкнутися до руки легендарного майстра сцени і кіно. До речі, Богдан Сильвестрович дуже пишався, що народився в один день (27 серпня) з улюбленим письменником (тільки Іван Якович Франко народився 1856 року, а Ступка у 1941-го, і їх розділяли 85 років). Спадщина класика стала знаковою в долі актора, а роллю Миколи Задорожного в «Украденому щасті» ( постановка Сергія Данченка) він тріумфально дебютував на київській сцені в 1979 році.
З 2001 по 2012 рр. Богдан Сильвестрович поєднував акторську діяльність з роботою художнього керівника Театру ім. І. Франка. Після смерті майстра колективом франківців керує знаний режисер Станіслав Мойсеєв. Про новинки, які готує театр у ювілейному сезоні, він розказав «Дню».
— 95-й сезон — це серйозний ювілей, і він вимагає додаткових зусиль та певних дій, але ми всі розуміємо, в яких обставинах живе наша країна і наскільки зараз складно (в умовах економічних, соціальних і військово-політичних) розробляти стратегічні та масштабні проекти, — говорить художній керівник Національного театру ім. І. Франка Станіслав МОЙСЕЄВ. — Враховуючи всі обставини, ми як патріоти звернулися до колег із різних театрів України, щоби перші вистави нового сезону всі колективи грали як благодійні, а кошти перераховували на підтримку бійців АТО. У зверненні до творчих побратимів, людей театру і всіх небайдужих людей, яке ми оприлюднили у ЗМІ (див. «День», №152), просимо підтримати нашу ініціативу і по можливості долучитися до збору коштів для військових. Я вважаю, що нині нашим головним завданням є моральна та економічна підтримка військових у боротьбі за цілісність і незалежність України. Ми також працюємо над проектом підтримки театрів Донецька, Луганська, Маріуполя і Макіївки, які знаходяться в зоні АТО. Ми віримо, що в єдності й патріотизмі — наша сила і перемога!
Нині всі театральні колективи мають фінансові проблеми, але ніхто не скаржиться на скруту, бо всі ми розуміємо, що зараз фактично народжується наша незалежна держава і це відбувається у період війни на сході країни. Сьогодні маємо від держави підтримку тільки на заробітну плату, і то з певним дефіцитом, який має покривати сам театр за рахунок нових надходжень, але ми у новому сезоні все ж плануємо поповнити афішу прем’єрами.
Нам вдалося переформатувати Камерну сцену ім. С. Данченка. Тобто глядач побачить її в оновленому вигляді. Частина репертуару буде змінена, щось спишемо, а також запросимо на нові постановки.
На Основній сцені готуємо чотири прем’єри. У листопаді запросимо публіку на виставу «Хазяїн» (п’єсу І.Карпенка-Карого ставить режисер Петро Ільченко, художник — Олексій Гавриш). У кінці грудня покажемо «Ерік XIV» А. Стріндберга — один із найвідоміших творів шведського класика (поставлю я, а сценографію здійснить Андрій Александрович). На початку 2015 р. Дмитро Чирипюк покаже «12 стільців» (за мотивами однойменного роману І. Ільфа і В. Петрова), а під завісу сезону Дмитро Богомазов поставить «Ліс» Олександра Островського.
На Камерній сцені до річниці Євромайдану 20 листопада запросимо на творчій експеримент. Це буде соціальний проект під назвою «Щоденники Майдану». Він створений на основі документальних інтерв’ю з учасниками Майдану. Ініціаторами і реалізаторами цього проекту виступили драматург Наталія Ворожбит і режисер Андрій Май. Думаю, що це буде важливий і цікавий проект. А ще у планах вистава «Дівка на виданні» Віри Маковій у постановці Олени Роман. Це такі основні творчі віхи нашого колективу, які будуть корегуватися і з часом доповнюватися.
— Із п’єсою Стріндберга «Ерік XIV» ви планували стартувати на франківський сцені ще два роки тому, але через різні обставини проект відтермінували в часі. Розкажіть також трошки більше про «Щоденники Майдану», де будете художнім керівником постановки?
— Дійсно, проект «Ерік XIV» — це не нова історія. З ідеєю поставити саме цю п’єсу Августа Стріндберга я звернувся ще три роки тому до Богдана Сильвестровича, і ми домовилися, що обов’язково зробимо це на франківській сцені. Але хвороба, а потім смерть Ступки наші плани порушила... Втім, я пам’ятав про свої режисерські зобов’язання, і от зараз час настав. Ми вже розпочали репетиції, й планується прем’єра на кінець року.
А щодо «Щоденників Майдану», то для мене дуже важливим моментом у цій роботі є те, що вона не «датська» і не робиться під конкретну дату, а є надзвичайно цікавою за своїм посилом, бо Театр ім. І. Франка вперше звернеться до документальної п’єси (doсteatr — це принцип, коли твори створюються самими учасниками, або на основі інтерв’ю, які беруться у пересічних громадян і на їхній основі формуються тексти п’єс). «Щоденники Майдану» — це свого роду свідчення тих настроїв і обставин, в яких опинилися люди, перебуваючи на Майдані в Києві під час революційних подій. Реалізує цей творчий проект Андрій Май, а я лише буду як куратор вистави. Хоча, на мою думку, режисер сам знає, як ставити, і якогось спеціального догляду не потребує, йому потрібне щире і відкрите ставлення.
— Чи відбудеться цьогоріч на базі театру фестиваль монодрам «Марія»?
— Так, у жовтні на Камерній сцені ім. С.Данченка відбудеться вже ХІ Міжнародний театральний фестиваль монодрам «Марія», і його буде присвячено 160-річчю від дня народження Марії Заньковецької.
— А на гастролі у Грузію поїдете?
— Обов’язково. У вересні колектив нашого театру запросили на Тбіліський Міжнародний театральний фестиваль «Новий 2014». Ми покажемо одну з нещодавніх прем’єр — «Квітку Будяк». П’єса, яку написала Н.Ворожбит, повністю повторює сюжет «Маклени Граси» Миколи Куліша: збанкрутілий підприємець страхує своє життя і платить ще біднішим за власне вбивство... Утім, лейтмотив — приниження злиднями — залишився кулішівський...
Тепло його рук...
Учора у франківців був збір трупи. За традицією поклали квіти до пам’ятника Іванові Франку, засновникові театру Гнатові Юрі, Сергієві Данченку. Далі у фойє театру відкрили пам’ятний знак — це відтиск руки Богдана Сильвестровича Ступки.
На відкритті виступали художній керівник театру Франка Станіслав Мойсеєв, генеральний директор Михайло Захаревич, Остап Ступка, найстаріша актриса і корифей театру Франка Галина Яблонська, Лариса Кадирова, народна артистка України. Відкрив пам’ятний знак Ігор Романовський — скульптор, який є його автором. Він сказав, що щасливий з того, що застав часи, коли працював Ступка, і бачив його ролі. Голова НСКУ Сергій Тримбач (на фото) вважає, що Ступка був геніальним не тільки в театрі, а й у кіно. Він був геніальний як міністр культури і називав себе «артістер-міністр», а своїх колег — «творчим чиновництвом». за словами Тримбача, якби Ступка хоча б якийсь час покерував міністерством, то його далекосяжні плани відродження кінематографа та всієї української культури втілилися.