Стомлений серцеїд

Уперше фільм Сюзанни Бір із ностальгічною назвою «Любов — це все, що тобі потрібне» показали ще восени на Венеціанському кінофестивалі, чим неабияк приголомшили солідних кінокритиків, що дружно проігнорували фільм у своїх звітах: такий маскульт на поважному огляді авторського кіно здавався чимось абсолютно недоречним, пишуть izvestia.ru. Але питання, навіщо у Венеції, нехай і поза конкурсом, показують мелодраму, не стояло: якщо в головній ролі Пірс Броснан, на фестиваль ще й не таке привезуть. Потрібно ж чимось займати фанатів обабіч червоної доріжки, представників глянцю та світської хроніки.

Однак цей фільм, що виходить у широкий прокат, сповнений нехитрих, але безперечних переваг. По-перше, тяжка недуга головної героїні, данської перукарки (у неї пухлина молочної залози), показана без часто супутніх темі істерик, депресій і філософських роздумів. Хвороба хворобою, а смуток — гріх, і життя продовжується: Іда (Тріне Дюрхольм) не впадає у відчай, намагається пережити зраду чоловіка і готується до весілля дочки.

По-друге, цитрусові гаї та дивовижної краси ландшафти італійського Амальфітанського узбережжя, куди на це весілля з Копенгагена перебираються дійові особи, — окремий бальзам для очей. А протягом короткого курсу хороших манер жінки у полі зору красивого чоловіка — окреме спасибі творцям фільму: героїня, побачивши майбутнього свояка (Пірс Броснан), не впадає подібно до інших в екстатичний раж, а поводиться цілком природно, не приховуючи зрадницького поту і не соромлячись парика, що з’їхав. Чим і заслуговує на симпатії, які з часом переходять у щось більше.

Данська актриса Тріне Дюрхольм, яка вправно балансує на межі лірики та легкої клоунади, — безперечно, головна прикраса картини. Але вочевидь, що без Пірса Броснана цей приємний у цілому проект так і не вийшов би за межі данського прокату.

Броснан додав фільму міжнародного прискорення, не міняючи виразу обличчя: у пошуках фірмового постбондівського стилю він ідеально відшліфував утомлено-зацікавлену міміку серцеїда запасу. Її ми бачили вже не раз: із таким же обличчям він виспівував Меріл Стріп проникливі арії у фільмі «Мамма Міа!» і зачарував Сару Джесіку Паркер у картині «Я не знаю, як вона робить це».

Утім, сам Броснан на прес-конференції Венеціанського кінофестивалю зізнався, що в цьому фільмі він не прагнув щось зіграти: «Ця історія знаходить відгук у моєму власному житті, адже моя дружина померла від раку (перша дружина Пірса Броснана — актриса Кассандра Харріс. — «Известия»), так що я був повністю в темі».

А режисер Сюзанна Бір у відповідь на легкий подив, що, мовляв, останнє, чого від неї чекали, це життєстверджуючої картини (її кривава драма «Помста» з тією ж Тріне Дюрхольм 2011 року отримала «Оскар» як кращий фільм іноземною мовою), сказала, що «саме в цьому фільмі практично немає межі між тим часом, хто я є, і тим, як удався фільм. Нехай він сповнений кліше. Кліше — це частина нашого життя, головне — переконатися, що персонажі реальні, що вони складаються з плоті та крові».

Словом, фільм «Любов — це все, що тобі потрібне» — це справді все, що потрібне шанувальникам мелодрам, мильних опер і водевілів. Картина не витіювата, але приємна і непримхлива, як гілочка мімози навесні.