Святкова академія від легенд сцени
У Львівському театрі ім. М. Заньковецької вшановували ювілярів — прекрасне акторське подружжя Таїсію Литвиненко та Федора Стригуна
Нагадаємо, творчий доробок Стригуна на заньківчанській сцені — понад 100 ролей і 50 режисерських постановок, а Литвиненко — понад 80 ролей і 15 режисерських постановок. «Якби свого часу, 1965-го, ми не потрапили б до Театру ім. М.Заньковецької, то були б зовсім іншими людьми, — вважає уродженець Черкаської області Федір Миколайович. — Нас із Таїсією Йосипівною виховало українське оточення, яке ми зустріли серед заньківчан».
Ще за кілька тижнів до урочистостей, присвячених 50-річчю творчого тандему, художній керівник театру Ф. Стригун наголошував, що зустріч із глядачами 14 лютого буде не святковою — творчою, і це роздуми про театр, показ фрагментів ретровистав та уривків із кінофільмів з участю народних артистів: «Поговоримо, а в кінці разом заспіваємо «Многая літа». Що ще треба?» Так і сталося.
Львів’яни чекали на зустріч зі своїми улюбленцями, що засвідчила повна глядацька зала. Серед присутніх — відомі в Україні особистості, зокрема письменник Роман Іваничук, художник Євген Безніско, ректор Львівської академії мистецтв Андрій Бокотей, фотохудожник Василь Пилип’юк, а також колеги з інших театрів: директор Львівської опери Тадей Едер, представники влади — голова обласної адміністрації Олег Синютка, голова обласної ради Петро Колодій, міський голова Львова Андрій Садовий. Із Києва приїхали привітати ювілярів віце-прем’єр із гуманітарних питань, міністр культури В’ячеслав Кириленко і голова НСТД України Лесь Танюк.
Вели вечір самі ювіляри. Федір Миколайович і Таїсія Йосипівна, тримаючись за руки, розповідали про життєвий і творчий шлях, представляли фільми й вистави, в яких брали участь. Публіці демонстрували уривки зі стрічок та вистав: «Назар Стодоля», «Штепсель женить Тарапуньку», «Украдене щастя», «За двома зайцями», «Пропала грамота», «Запорожець за Дунаєм», «Філумена Мартурано», «Гайдамаки», «Вавилон ХХ», «Житейське море», «У.Б.Н», і це ретроспектива від 1954 року!
Під час творчого вечора Таїсія Литвиненко сказала, що найкращі свої ролі вона зіграла саме у Львові. Водночас Федір Стригун зазначив, що для постановки вистав завжди обирав теми, які пробуджували б українську національну свідомість.
На святі була присутня вся родина подружжя Стригун — Литвиненко: це син Юрко з дружиною Оксаною та син Назар з дружиною Галиною Тельнюк, котра є автором п’єси «У.Б.Н.». Родиною назвала Таїсія Йосипівна також своїх дванадцятьох учнів-акторів, котрі весь час були на сцені — співали й танцювали для улюбленого педагога.
Стригун і Литвиненко — найближчі мої друзі, — розповів «Дню» Євген БЕЗНІСКО, художник, лауреат Шевченківської премії. — Ми знайомі з першого дня, коли вони приїхали до Львова. Це митці та актори найвищого рівня. Вони ніколи не зраджували свого українського коріння і завжди мали високе відчуття власної гідності. Тому й завжди були і є для нас справжнім взірцем.
— Федір і Таїсія — опора і базова сила Театру ім. М.Заньковецької. Вони зробили прорив в українському театрі, який став одним із найкращих в Україні. У Литвиненко і Стригуна неймовірна фантазія та працездатність, — зазначає Микола ПЕТРЕНКО, поет. — Те, що вони в таку поважну пору життя творчо заряджені й піднесені — це Дар Божий!
— Маємо в українському театральному мистецтві два чудові подружжя: Миколу Садовського і Марію Заньковецьку та Федора Стригуна і Таїсію Литвиненко. Можу проводити таку паралель, бо і перші, і другі були митцями в однаковому амплуа, в класичному репертуарі, — зазначив Лесь ТАНЮК, голова Національної спілки театральних діячів України. — Щиро бажаємо, щоб у Федора і Таїсії було довге й потужне життя, щоб у них була любов, нові ролі та гроші. З останнім — скрута, бо Федір Стригун — голова Театральної спілки у Львові, а нині Кабмін викинув національні спілки з бюджету. Це дуже погано, бо на Донеччині, знаючи, що українських спілок не фінансують, уже створюють російські спілки. Отож наш уряд діє, як колабораціоніст...
— Ми побачили ретроспективу творчості Стригуна і Литвиненко за 60 років. Чи хтось рахував, скільки за цей час змінилося губернаторів на Львівщині? А Федір Миколайович і Таїсія Йосипівна — були, є і будуть! Вони по 50 років, а разом — 100 на заньківчанській сцені, і це — живі легенди, — вважає Олег СИНЮТКА, голова Львівської обласної державної адміністрації. — Уродженці Черкащини та Київщини, вони підкорили галичан і самі стали галичанами. Хвала їм за це!
