Театр усупереч усьому!

Сьогодні після реставрації в Ялті відкривається Театр ім. А.П. Чехова — подія, яку важко переоцінити не лише для України, а й усіх прихильників письменника в різних країнах. Театр, на сцені якого свого часу виступали зірки першої величини, покликаний нагадати Ялті її завидну культурну історію та позбавити (хоч би частково) від попсовості. Невипадково ця подія стала можливою завдяки участі Олександра Лебедєва. Він відомий не лише як успішний російський банкір, а й як яскравий громадський діяч (наприклад, будучи не перший рік непримиренним критиком мера Москви Юрія Лужкова, він послідовно й різко виступає проти знищення архітектурного вигляду російської столиці, що добре зрозуміло і жителям столиці української), котрий дозволяє собі розкіш мати власну думку (разом із Фондом Михайла Горбачова Олександр Лебедєв є співвласником «Новой газеты» — «острова свободи» слова в Росії). А ще Олександр Євгенович — завзятий театрал, причому, якщо можна так висловитися, театрал діяльний. Саме завдяки йому українська публіка змогла познайомитися з виставами кращого театру Росії — Майстерні Фоменка. І вже від Ялтинського театру залежить, як він розпорядиться шансом, що випав йому.

Сьогодні ми пропонуємо вашій увазі бліц- інтерв’ю з Олександром ЛЕБЕДЄВИМ.

— Театр ім. А. Чехова в Ялті відкриється після реставрації, яка тривала досить довго і завершилася завдяки вашим особистим зусиллям. Чому, Олександре Євгеновичу, для вас це було важливо?

— Театр-музей Чехова — це невід’ємна частина загальносвітового гуманітарного простору. Причому, що дуже важливо сьогодні, він має однакове значення і для Росії, і для України, і для інших країн. Тобто є таким собі мостом для діалогу культур. Я певен, що відновлений театр стане своєрідною Меккою для прихильників творчості великого письменника. А це, безсумнівно, освічена частина суспільства в будь-якій країні світу. Тому йдеться про те, що ми відкриваємо новий міжнародний майданчик театрального мистецтва.

— Творчість Антона Чехова і, зокрема, його драматургія — одна з найзатребуваніших у світі. У чому, на ваш погляд, привабливість його творів для сучасного театру? Що ви любите у Чехова?

— Драматургія Чехова універсальна для сприйняття, оскільки вона розкриває такі переживання людини, які зрозумілі в будь-яку епоху і на будь-якому континенті. Його герої через абсолютно приземлені, побутові ситуації ставлять фундаментальні питання людського буття і намагаються знайти на них відповіді. Що стосується особистого ставлення, то рівною мірою цікаво дивитися «Три сестри» у «Фоменок» і у Джигарханяна, «Вишневий сад» у МХАТі або читати геніальну чеховську прозу.

— В Україні добре пам’ятають ваше доброзичливе ставлення до змін під час президентських виборів 2004 року. Потім було багато засмучення й невиправданих надій, а у вас, наскільки ми знаємо, навіть розбіжностей (щодо інвестицій в Україну) з нинішньою владою. Як ідуть справи зараз? Чи плануєте ви в подальшому які-небудь проекти в Україні?

— Важко говорити про інвестиції за умов, коли в іноземного інвестора влада постійно намагається щось відібрати, коли повсякчас у чомусь підозрюють, фабрикують «справи» й арештовують людей, з якими цей інвестор працює. Після відомих подій навколо готелю «Україна» у Києві ми були змушені згорнути ділову активність в Україні. Це виявилося, передусім, у тому, що частину запланованих проектів (а плани були великі) довелося облишити «до кращих часів». Зокрема, йдеться про будівництво доступного житла, розвиток іпотеки тощо. Сподіваюся, коли- небудь до цього повернемося. Однак усе, що ми вже створили і збудували, продовжує функціонувати. А нічого «старого», тобто створеного за радянських часів, ми принципово в Україні не придбавали, у жодній приватизації не брали участі.

— Колись ви були дуже активні в політиці. І як депутат Думи, і як претендент на пост мера Москви. Але, як нам здалося під час останньої президентської кампанії, з політичною активністю в Росії непросто. Але важко уявити, що Олександр Лебедєв буде лише бізнесменом. Яким ви вбачаєте ваше політичне майбутнє?

— Ніколи не вважав себе професійним політиком, оскільки це передбачає боротьбу за владу. Швидше, йдеться про громадську діяльність, про вибудовування суспільних інститутів, про їхні відносини з державою. Я маю певні погляди, які звик виказувати публічно. Це стосується політичної конкуренції, незалежних від держави ЗМІ, незалежної судової системи і підзвітних суспільству правоохоронців... Такі цілі. А в якій якості я реалізовуватиму ці цілі — питання десяте. Як сказав Володимир Путін, місце в лавах громадянського суспільства завжди знайдеться.